Дідух

Давнім символом саме українського Різдва є Солом’яний Дідух. Дідух — це не просто прикраса, це автентичний елемент української культури, який походить ще з дохристиянських часів. Більшість свят в Україні — це дати, які пов’язані з природним циклом. Зерно відіграє в українському культі чи не найважливішу роль, і чи не всі обряди пов’язані із ним — навесні його садять, влітку доглядають, восени збирають, а взимку — прославляють, щоб урожай нового року не був меншим за попередній. Тому шанування зерна, снопів з пшеницею є таким древнім ритуалом. Слово «дідух» зі старослов’янського означає «дух предків», і символізує зачинателя роду — Діда, предків, захисників та покровителів будинку. Виготовляли Дідух всією сім’єю, з останнього снопа на полі. Для нього брали колоски жита, вівса, пшениці. Зі стеблин формували кілька пучечків, кожен з яких окремо обплітали соломинками. Потім пучечки складали докупи й обкручували, формуючи пишний сніп. Щоб дідух міг стояти, знизу робили розгалуження на три, п'ять чи сім ніг. Прикрашали кольоровими стрічками, засушеними польовими квітами, льоном, безсмертником, волошками, ягодами калини. До хати його урочисто заносили напередодні Різдва, на Святвечір, після обходу обійстя з обрядовими піснями, приказуючи: «Дідух – до хати, біда – з хати». Він впускав у дім святковий настрій, був символом врожаю, злагоди в родині, достатку в домі, багатства у новому році. Українці вірили, що до дідуха збиралися душі предків, щоб повечеряти разом із родиною, тому інде поруч із ним досі кладуть ложки. Дідух вважався запорукою нового врожаю, який завдяки збереженню снопа та ритуалам переносився від минулого року до наступного. Зазвичай його ставили на покутті, але у Карпатах могли класти під стіл, де ховалася дитина, котра мукала, щоб у новому році добре велася худоба. Свою обрядову роль дідух виконував упродовж усіх Різдвяних свят, а потім його виносили, вимолочували, зерно висівали або згодовували худобі чи птахам. А солому спалювали, щоб зима закінчилася і можна було знов сіяти хліб. Сьогодні Український дідух потроху вертається в наше життя та домівки, як замінник ялинки, адже він — це таке собі «хлібне дерево», яке теж прикрашали на знак пошани до природи. Його природні матеріали мають позитивний заряд енергії, дають відчуття таємничості й прадавнього свята. Нині дідух часто купують один і використовують з року в рік. Також у наш час сніп часто замінює невеликий букет із колосків, сухих трав та квітів. Проте приємно, що щороку дедалі більше українців відновлює традицію ставити на Різдво у своїх оселях Дідуха.

Джерело