Великдень в Україні: витоки та сучасність

 Великдень в Україні: витоки та сучасність

ІСТОРІЯ СВЯТА


«Пасха», «Великдень», «Воскресіння Господнє» – усі ці найменування здавна використовуються нами для того, щоб сповістити про, без сумніву, одне з найголовніших свят в культурі українського народу. А чи знаєте ви, що насправді це три різних свята, які історично переплелися між собою і явили собою те одне, що його ми звикли стрічати по весні?!

Витоки цього величного дійства варто шукати ще в дохристиянські часи, коли 22 березня наші предки відзначали найголовніший день весни – Великдень. Урочисто святкуючи перемогу весняної пори року над зимовою, кожна родина пекла «великодні калачі» та фарбувала яйця, що пізніше трансформувалися в звичні нашому вуху паски й крашанки.



Як не дивно, але юдеї теж ввели це свято у власні календарі ще задовго до того, як на горизонті замайорів прапор християнства. Цей день знаменував для них вихід з єгипетського рабства. Власне, саме слово «пасха», що пішло з давньоєврейської, означає «вивільнення, проходження».

Основні канони і правила святкування Великодня були започатковані уже після Різдва Христа. Вселенський собор церков 325 р. в м. Нікеї був скликаний головним чином задля того, аби визначитися з датою урочистостей. Вирішили так: торжество має відбуватися у першу неділю, що слідує за першим повним місяцем після весіннього рівнодення. Якщо дата збігається із святкуванням Пасхи у євреїв, то православний Великдень переноситься на тиждень пізніше. Цих вельми специфічних канонів дотримуються й сьогодні.

ВЕРБНА НЕДІЛЯ

Неділю, що передує Великодню, в народі кличуть «Вербною». В цей день люди збиралися попід храмом, а попи – освячували вербове гілля. Як оповідають християнські джерела, коли Ісус Христос в’їжджав до Єрусалиму на віслючкові, люди стелили перед ним дорогу пальмовим листям. Оскільки клімат України до пальм виявився не готовим, то їх вирішили замінити саме вербою.


Першими в церкві намагалися вхопити вербу діти, адже найщасливіша доля чекала саме на того, хто зловить найбільшу кількість гілля. Потім молодь ходила по вулицях з котиками і тріскали один одного, при цьому додаючи: «Не я б’ю – верба б’є, За тиждень Великдень, Недалечко – червоне яєчко».

«ЧИСТИЙ» ЧЕТВЕР, СТРАСНА П’ЯТНИЦЯ ТА ОСТАННІ СВЯТКОВІ ПРИГОТУВАННЯ

Після Вербної неділі починається Страсний тиждень. Важко переоцінити його значення для віруючих українців. Кожен день має свій певний символізм, але найважливіший відлік починається з четверга, що його в народі прийнято йменувати «чистим».

Здавна в українських селах цей день асоціюється з прощанням із усім старим і зустріччю чогось нового, світлого. Люди викидають застарілий мотлох, білять хати, роблять найбільш генеральні прибирання. Вважається, що в цей день померлі повертаються на землю щоб відсвяткувати Навський Великдень («Пасха померлих», від «нава» – загробний світ). У наступну неділю після Пасхи вони повертаються у рай-вирій.

Чистий четвер вважається днем весняного очищення. Здавна було прийнято до східсонця чистити худобу, прибирати у стайнях та коморах. У цей день стригли дітей, аби волосся не лізло та пишно росло.

В Страсну п’ятницю «рекомендується» утриматися від гучної музики, лайок і взагалі розібратися з власними думками.

У суботу перед Пасхою в обов’язки газди входило підготування кошика для освячення наїдків – його промивали й сушили день на сонці, а ввечері наповнювали великодніми смаколиками та прикрашали рушником. Пізно ввечері прийнято було збиратися біля вогнища на церковному задньому дворі. Хлопчаки переповідали казки, легенди та пригодницькі байки.

ВЕЛИКДЕНЬ ТА ГАСТРОНОМІЧНІ Й ПИСАНКАРСЬКІ ЗВИЧАЇ

Безсумнівно, на Великдень прийнято накривати багаті столи, тож кулінарних святкових традицій також існує чимало.

Самі паски прийнято пекти у четвер або суботу. Цей процес має неодмінно супроводжуватися повною тишею і спокоєм в оселі. Серед тих, хто не має сімейних звичаїв випікання великодніх калачів, наразі неабиякою популярністю користуються паски, якими заставлені полиці магазинів. Кондитери демонструють неперевершену вправність в оздобленні пасок. Тут вам і цукати, і родзинки, й мигдаль та глазур, й шоколад, та інші святкові смаколики.



Окремого слова варті й писанки. Орнаменти, що їх використовують у писанкарстві, мають дуже глибоке коріння. Деякі з них виникли ще в степах Причорномор’я й тісно пов’язані із сюжетами гаївок. Писанка також вважалася великоднім символом любові – найкращі з-поміж них дівчата дарували хлопцям, таким чином зізнаючись у власних почуттях. Також з писанками була пов’язана велика кількість дитячих забав і магічних ритуалів.

Окрім печених та сирних пасок, до великоднього кошика кладуть також крашанки, пиріжки, домашні ковбаси, м’ясо, хрін й, іноді, кагор.

Ніч перед Великоднем – найбільш урочиста й святкова, впродовж неї народ не лягає спати, аби мати щастя й злагоду на наступний рік. У храмах служать всеношні літургії, а на ранок віряни розговляються й вітають одне одного традиційним «Христос Воскрес!» – «Воістину Воскрес!»

Кошик зі смаколиками віруючий люд освячує зрання в церкві, після чого йде додому на святкову трапезу – «розговляння».

Ранкове розговіння у різних куточках України відбувається по різному. Типовою варіацією цього звичаю є потрійне обходження газдою святкового столу. Тримаючи полумисок, наповнений свяченими стравами та, ставши обличчям до образів, господар розрізає на тарелі декілька освячених крашанок і підносить шматочок яйця до рота кожному членові сім’ї, приказуючи: «Дай, Боже, ще й на той рік дочекатися святого Воскресіння Христового в щасті та здоров’ї!». Такий обряд розповсюджений на Поділлі, Волині, Буковині.



На Наддніпрянщині та у західних областях України розговляються без особливих ритуалів. Основним правилом є намагання не впустити жодної крихти свячених наїдків додолу. Їх потім кидають у вогонь, «щоб миші не поїли». За народними забобонами, миша, яка з’їсть свяченого перетворюється враз на кажана й буде літати над головою того, хто впустив на землю посвячене.

Зловживати спиртовими напоями під час розговин не варто (як і будь-коли, загалом), бо «як уп’єшся на розговинах, то цілий рік будеш ходити немов у півсні».

У Таврійському краї для тих, хто знаходився в подорожі й фізично не міг перебувати за великоднім столом разом із родиною, газдиня відрізала шмат паски і, загорнувши його в рушник разом із трьома крашанками, клала на покуті. Пізніше, на Вознесіння гостинець віддавався жебракам (у тому випадку, коли подорожні ще не повернулися).

На Поліссі слідом за процесом розговіння прийнято вмиватися, кладучи в миску дві крашанки й мідну монету. Саму воду потім виливають на вогонь або у водойми. На Слобожанщині, закінчивши святковий обід, зазвичай йдуть на цвинтар й кладуть на могили крашанки та інші великодні наїдки.

«ОБЛИВАНИЙ» ПОНЕДІЛОК

У деяких регіонах України зберігається традиція обливатися холодною водою у великодній понеділок, власне тому він так і називається – обливаний понеділок. Основою цієї «обливальної традиції» є віра в очисні якості води.


Традиції «поливаного» («обливаного») понеділка найповніше збереглися на Західній Україні. У цей день, наступний після Великодня, хлопці обливають дівчат водою, а ті у відповідь дарують їм писанки або інші страви з великоднього столу. Ганьбою вважалося, коли чиюсь хату оминули і не полили тамтешню дівчину. На Львівщині поливаний понеділок святкують й у наші дні. Так, одним із місць, в яких влада офіційно дозволила обливання, стала площа Ринок, де всі охочі могли потім піти посушитися і зігрітися в найближчих кав’ярнях.

Третій день Великодня – день проводів свята. Молодь збиралася на танці, ігри й розваги, починається так звана «вулиця» – молодіжні вечорниці просто неба. Триває це дійство аж до 14 вересня – допоки не почнуться збори врожаю. Ця традиція гарно впливала на дружні (та й не тільки) стосунки.

ВЕЛИКОДНІ ПРИКМЕТИ ТА ЗАБОБОНИ

З-поміж великої кількості забобонів, що в них вірили українці, згадаємо найцікавіші, а особливо ті, що не мають жодного стосунку до релігії. Тут варто сказати, що серед нашої читацької аудиторії є представники різних релігійних конфесій, а також атеїсти, і саме тому, аби нікого не образити і нічого не нав’язувати, цей матеріал витримано в досить стриманому, далекому (наскільки це можливо) від релігії стилі. Тож, до забобонів.

Досить цікавим було ставлення до поцілунків у великодній період: вважалося, що якщо поцілувалися у святкові дні на порозі – це до розлуки, під деревом – на радість, під каркання ворона – до сліз або сварки. Якщо дівчині наснилися поцілунки, то на неї чекатиме біда. Свербіння ж губ означало, що любовні поцілунки десь не за горами.

Не оминули народні повір’я й Великодню ніч. Побутувала думка, що вся «нечиста сила» (демони, відьми, перевертні) була особливо небезпечною у період від Страсної п’ятниці до недільного ранку, тому потрібно бути дуже обережним.

Професійні українські картярі вірили, що якщо всю Великодню службу відстояти з піковим тузом в кишені, відповідаючи на вигуки священника «Христос Воскрес» – «карти здесь», «тузи здесь», увесь наступний рік йому щаститиме у грі.

Якщо вірити прикметам і повір’ям, які побутують на Київщині, «коли на Великдень розговієшся й вийдеш із хати на вулицю, то що перше побачиш, тим і промишляй – буде удача». «Якщо в цей день небо захмарене або йде дощ – буде врожай».

Також на Великдень кожен селянин вважав за потрібне бодай кілька разів смикнути за мотузок і вдарити у дзвін: це приносило щастя й... родила гречка, вважалося у народі.

Автор: Максим Тимченко.

Джерело

Всесвітній день книги

 23 квітня ми відзначаємо Всесвітній день книги та авторського права. 


А як можна відзначити День книги? Зрозуміло, що читанням нової цікавої книги. Наприклад такої:


Дивні світи. Книга 1. Агенція подорожей

Л. Д. Лапінскі

Хочете у мандрівку магічним мультивсесвітом? От і підлітці Флік подобається подорожувати, тож запрошення до таємного товариства «Дивні світи» вона радо приймає. Магія вабить дівчинку, але, виявляється, не все добре у цьому новому всесвіті. Десь все засипає снігом, десь все поглинає ніщота, десь зовсім не лишилось людей. Чому?

Допитлива Флік сама починає чарувати, щоб зрозуміти, що ж сталось з цими дивовижними світами. Магія мусить підказати, що й коли пішло не так. Адже Флік не впевнена в тому, що ця біда не докотиться до її світу. 

Або такої


Крадій часу

Террі Пратчетт

Свіженьке фентезі від Террі Пратчетта. Це п’ятий і заключний роман циклу про Смерть із серії «Дискосвіт».

Мешканцям Дискосвіту, як і нам з вами, завжди бракує часу. А ще здається, що вони геть не розуміють історії та зв’язку між подіями. Усе під контролем тримають історичні ченці, які вберігають світ від пошкоджень. Інколи їм доводиться збирати докупи цілі епохи. Одного разу поганці надумали зупинити плин часу та замовили годинникареві створити надзвичайно точний годинник. Так вони хочуть полонити час у скляну пастку. Існування світу під загрозою. За його порятунок беруться монастирський підмітальник Лу-Тзе та його суперобдарований учень Лобсанґ Лудд. Чи вдасться їм врятувати час від завмирання? Які небезпеки чатують на героїв? Спойлера тут не буде, тому читайте книжку.

Чи, такої?

Свято, яке завжди з тобою

Ернест Гемінґвей

Книжка-спогад американського письменника Ернеста Гемінґвея про його життя в Парижі. Події відбуваються у 1956 році. Письменник випадково знаходить валізу, яку залишив у підвалі паризького готелю «Ріц» багато років тому. Тут був блокнот із записами про його молоді роки і французький період життя. Власне з цих нотаток і народилася книжка.

Плавно автор переносить читачів у післявоєнний Париж. Перші літературні спроби молодого Гемінґвея, життя з дружиною Хедлі, гамір кінних перегонів і тиша музеїв, прогулянки вулицями міста та посиденьки в затишних кав’ярнях, смаки та запахи епохи — така подорож до міста кохання вам однозначно сподобається. Спогади автора миттєві і часом незакінчені, але це не псує історії, а, навпаки, додає їй справжності. Вони нагадують записки із щоденника.

Будь-якої! Головне, щоб цікавої!


Світ у вулкані. Срібний і червоний

Ольга Максимчук

Це перша книжка із дилогії «Світ у вулкані». Ольга Максимчук запрошує малечу разом із героями долучитися до фантастичних пригод. Марко і Сонька Бруми — звичайні третьокласники, життя яких незабаром кардинально змінить великий білий… Великий білий птах. Забравшись до нього на спину, вони подадуться у мандри. Близнюки побачать жерло прадавнього вулкана та загадковий край Кремантура, зустрінуться з моторошними Сірими і розгадають великі таємниці минулого. Тут є оповідь і про впертюха та неслуха Агаву, що якось надибав вільного коня Іскру і вирушає з ним у надзвичайні пригоди.

Історії з книжки різні, але вони сплітаються в єдину боротьбу добра проти зла, яка триває тисячоліттями. Хто переможе в кінці? Хто програє та загине? Чи буде хепі-енд? Усе можливо.


День Землі 2021: історія та головні традиції екологічного свята

 У цей день люди проголошують екологічні ініціативи і закликають до дбайливого ставлення до планети.



Щорічно 22 квітня відзначається Міжнародний День Землі - свято, що ознаменувало початок сучасного екологічного руху. Мета цього дня - звернути увагу на проблеми навколишнього середовища. 22 квітня проводиться безліч екологічних заходів. Слоган Дня Землі 2021 - "Відродити нашу Землю".


Історія свята День Землі


Перша екологічна акція відбулася в цей день в 1969 році. Сенатор США Гейлорд Нельсон закликав до створення дня, який приверне увагу суспільства до екологічних проблем. У минулому Нельсон був свідком великого розливу нафти у водоймі. Він зібрав групу з ініціативних студентів і організував першу екологічну демонстрацію.
Відтоді третій тиждень квітня щорічно відзначався як тиждень Землі. Це свято стало дуже популярним в США, а до 90-их років отримало популярність у всьому світі. У 1990 його вперше відзначили в СРСР. У 2009 році ООН встановила відзначати офіційне свято Міжнародний День Матері-Землі 22 квітня.
Це свято призвело до прийняття багатьох важливих екологічних законів у США. У 2016 році ООН обрала День Землі для підписання Паризької кліматичної угоди, яка містить заходи щодо зниження викиду вуглекислого газу.


Заходи в День Землі 2021


Цього року відзначається 51-ий День Землі. Його головними темами є відновлення біорізноманіття, кліматичні зміни та боротьба з пандемією коронавірусу. З 20 квітня будуть проводитися різні саміти та освітні заходи. 22 квітня відбудеться віртуальний кліматичний саміт за участю 40 світових лідерів, організований Джо Байденом. Також в цей день планується онлайн-Захід Earth Day 2021.



Джерело

«ВИНАХІДНИК КНИГОДРУКУВАННЯ»:

 

   Книгодрукування виникло не відразу, його винахідники використовували вже існуючі технології. Дві основи книгодрукування – набір і друкарський процес – були відомі з давніх часів. Але щоб зробити революцію в світі комунікацій, необхідна була оптимальна технологія. І творцем цієї технології став німецький винахідник Йоганн Гуттенберг. Не дивлячись на всю простоту, що здається, ця геніальна ідея привела до великих результатів.



Йоганн Гутенберг



Друкарський станок Гутенберга

   Заслуга Гутенберга полягала в тому, що він здогадався відливати окремі букви, із яких почав складати слова. Придумав, як їх фіксувати, щоб вони не розпадалися, винайшов прес для друку, спеціальну фарбу і багато іншого. Саме він зумів знайти якнайкращі технічні форми втілення ідей, які частково висловлювалися до нього. Таким чином, Гутенберг узагальнив і систематизував винаходи, що існували до нього. Втіливши на практиці ідею друкування книг, він явив світу перші, причому відразу ж досконалі зразки видань.

   Йоганн Гутенберг народився у м. Майнці в 1400 р. (дата умовна). Справжнє його прізвище Генсфляйш, але він вважав за краще узяти прізвище матері. Достовірно про дитячі та юнацькі роки Йоганна нічого не відомо. Не встановлений точно навіть рік його народження, так як записів про хрещення не виявлено. Прийнято вважати, що народився він між 1394–1399 рр., та умовно його народження відзначається в день Івана Хрестителя – 24 липня 1400 р.

   Немає достовірних відомостей також про його навчання і освіту, хоча знанням латини, хоча б пасивним, він володів, а значить, навчався у парафіяльній, міській чи монастирській школі. Крім того, Йоганн досконально знав ювелірну справа і мав звання майстра, без якого не мав би права навчати, а Гутенберг професійно навчав у Страсбурзі ювелірної техніці своїх учнів.

   Певні біографічні відомості про життя Гутенберга починаються лише з 1434 року і перший достовірний документ свідчить, що в цей час Гутенберг проживав у Страсбурзі. Він був золотих справ майстром. Обдарований видатними технічними здібностями, Гутенберг з’єднав із основним заняттям й інші – наприклад, шліфування каменів для ювелірних виробів.

   У 1438 р. Гутенберг посварився зі своїми компаньйонами. Згадка про верстат або прес у паперах про розділ майна наводить на думку про те, що вже тоді Гутенберг займався книгодрукуванням.


Типографія часів Гутерберга

 


Гутенберг роздивляється перший типографічний відтиск. Графюра XIX ст.

   Перші ж його друковані досліди датуються 1440 р., це були «Граматика латинської мови» Елія Доната, астрологічний календар і папські індульгенції.

   У 1448 р. Гутенберг з’явився у Майнці, де, узявши у борг 150 гульденів, продовжив роботу над відливанням літерного набору і конструюванням друкарського верстата.

   Принцип дії верстата Гутенберга залишається непорушним і понині. Із заліза вирізується модель букви – пуансон. Потім пуансон накладають на м’який метал, мідь наприклад, і отримують зворотне зображення букви – матрицю. Матрицю заливають свинцем або оловом і отримують літеру. Щоб набрати слово або текст, треба узяти лінійку з бортами – верстатку – і набрати з неї літери. Отриманий рядок кладуть під прес на лист паперу і ро відтиснення. Рухливість літер дозволяє складати за їх допомогою необмежену кількість текстів, вносити до них зміни. Букви можна використовувати багато разів.




Рухомі металеві літери і пристрій для набору

тексту (верстатка) уперше створені Гутенбергом








Набірна каса з літерами

    Перші видання, які приписують Іоганну Гутенбергу, являли собою невеликі листівки-календарі та підручники. На них немає вказівок імені Гутенберга і місця видання, тому існують різні версії щодо точної атрибуції і датування.

   Близько 1445 р. з-під друкарського верстата Гутенберга вийшла так звана «Севільська книга» – старовинна поема німецькою мовою. В даний час вона не відома ні в одному примірнику, і до кінця XIX ст. ніхто не підозрював про її існування. У 1892 р. у Майнці виявлено невеликий клаптик паперу – все, що залишилося від книги. Вона мала приблизно 74 сторінки, по 28 рядків у кожній. За своїм змістом цей клаптик паперу отримав назву «фрагмент про Страшний суд» і зберігається в музеї Гутенберга в Майнці. Також Іоганном був надрукований астрономічний календар на 1448 рік, тобто є всі підстави вважати, що видрукуваний він був не пізніше кінця 1447 р.



Біблія Гутенберга. Примірник із музею в Майнці



Перша сторінка Біблії

    У 1450–1455 рр. Гутенберг надрукував свою першу Біблію, звану 42-рядкової, оскільки в ній на кожній сторінці набрано і видрукувано 42 рядки тексту у два стовпці. У книзі 1282 сторінки, всі художні елементи ілюстровані від руки. Частина тиражу була виконана на папері, а частина видрукувана на пергаменті.

   Довгий час Біблія Гутенберга шанувалася як перша друкована книга взагалі, бо видання, що виходили раніше, за своїм обсягом, швидше, заслуговували назви брошур. Крім того, це перша книга, що дійшла до нас цілком, притому в досить великій кількості примірників, у той час як всі попередні збереглися лише у фрагментах.

   Своєрідним поштовхом до розповсюдження книгодрукування в Європі стало зруйнування Майнца і вигнання його жителів у 1462 р. Адольфом фон Нассау. Багато хто з підмайстрів та учнів Гутенберга розбрівся різними містами Європи, засновуючи там друкарні і навчаючи майстерності книговидання нові покоління першодрукарів. Винахід Гутенберга дуже швидко набув широкого розповсюдження: Італія – 1464 р.; Німеччина – 1450 р.; Франція –1470 p.; Голландія – 1473 p.; Угорщина – 1473 p.; Іспанія – 1474 p.; Англія – 1480 p.; Данія – 1482 p.; Португалія – 1484 p.; Австрія – 1492 р. Щодо слов’янських народів, то найшвидше друкарство запроваджувалося в тих країнах, які найбільше стикалися з Європою і, зокрема, Німеччиною: чехи – 1478 р., українці – 1491 p., серби-чорногорці – 1493 p., поляки – кін. XV ст., білоруси – 1517 p., росіяни –1564 p., болгари – 1641 р.

   Сучасники Гутенберга не могли передбачати, що винахід книгодрукування складе собою еру, із якою почнеться нова історія.



   Що ж трапилося з його дітищем? Усього в світі збереглося 48 примірників цієї Біблії. Зберігаються вони в різних бібліотеках і музеях світу. 42-рядкова Біблія Гутенберга завжди вважалася найдорожчою книгою в світі. Останній раз – у 1979 р. – екземпляр на папері придбала бібліотека Штутгарту за 2 млн 200 тис. доларів.

   У Нижньосаксонськой державнійбібліотеці міста Геттінгена, знаходиться єдиний, що зберігся в Німеччині, екземпляр «Біблії». Вона повністю перекладена в цифровий формат і доступна в Інтернеті.

   Йоганн Гутенберг помер 3 лютого 1468 р. і був похований в Майнці в церкві францисканців. Вдячні нащадки поставили Гутенбергу пам’ятники в Майнці, Страсбурзі і Франкфурті на Майні.



Друкарський верстат Гутенберга



Пам’ятник Гутенбергу в Майнці. 1837 р.

    Наслідки винаходу книгодрукування незліченні. Рукописні книги змінилися друкарськими. Ціни на книги негайно ж знизилися на 4/5 проти колишньої їх ринкової вартості. Перші друкарі, що трудилися біля друкарських верстатів, були піонерами цивілізації – всі вони придбали право на вічну вдячність за послуги, надані ними освіті людства. Дешеві книги, віддруковані, як тоді висловлювалися, manu stannea (олов’яною рукою), породили масу читачів. Із винаходом книгодрукування автор міг поширювати свої ідеї і говорити з освіченим класом абсолютно вільно, не обмежуючись часом і місцем. Друкарська книга рятує автора від забуття, тому що вона друкується у декількох сотнях і тисячах примірників.

Ірина Жидких, головний бібліограф

Джерело

День космонавтики

 




12 квітня 1961 року космонавт Юрій Гагарін на космічному кораблі «Восток-1» стартував з космодрому «Байконур» і вперше в світі здійснив орбітальний обліт планети Земля.

Не секрет, що з тих часів і дотепер космонавтика щільно пов'язана з авіацією. Перший загін космонавтів був сформований в лютому-квітні 1960 року. У космонавти вибирали військових льотчиків-винищувачів у віці до 35 років, зростом до 175 см, вагою до 75 кг.

У процесі первинного відбору були розглянуті документи на 3461 льотчика винищувальної авіації. Для первинної бесіди були відібрані 347 чоловік. За результатами бесід і амбулаторного медичного обстеження до подальшого медичного відбору були допущені 206 льотчиків, які проходили остаточне стаціонарне обстеження в період жовтень 1959 - квітень 1960. За цей час відмовилися бути космонавтами 72 людини, не пройшли за пред'явленими медичним вимогам 105 осіб. Повністю всі етапи медичного обстеження пройшли 29 осіб.

Комісією були відібрані 20 осіб. У першому загоні космонавтів були 9 льотчиків ВПС, 6 льотчиків ППО і 5 льотчиків авіації ВМФ. На момент зарахування найстаршому, Павлу Бєляєву, було 34 роки, наймолодшому, Валентину Бондаренко - 23 роки.





Улітку 1960 року була виділена група з шести космонавтів для підготовки до першого польоту: Юрій Гагарін, Герман Титов, Андріян Ніколаєв, Павло Попович, Анатолій Карташов і Валентин Варламов. Ця група продовжила безпосередню підготовку до першого польоту людини в космос.

Тренуваннями космонавтів керував знаменитий льотчик-випробувач Марк Лазаревич Галлай. Коли хтось із них займав своє місце в кораблі, Галлай говорив: «Поїхали!», - і починалося відтворення штатних і позаштатних ситуацій польоту. Команда «Поїхали!» звучала на кожному тренуванні, до неї звикли. А Марк Лазаревич розповідав потім, що команду цю ще до війни давав на тренуваннях один з льотчиків-інструкторів ленінградського аероклубу, де навчався літати сам Галлай.

Канікули закінчуються, а цікаві книжки - ніколи

 «Король Даркнету» Олена Рижко (ВД «Академія», 2018)

Канікули можна витратити на те, щоб здійснити свою мрію – наприклад, попрактикуватися у царині фешн-журналістики в Парижі. Або на те, щоб розплутати злочин, свідком якого ти мимоволі став. У Стефи й вибору особливо нема: коли вони з Яром, бажаючи усамітнитися біля річки, натрапляють на труп місцевого журналіста, то все, що їм залишається – провести власне розслідування, аби допомогти поліції й отримати дозвіл поїхати з міста до того, як Стефин літак полетить без неї. А допомагатимуть їм у цьому крута хакерка Летта, яка віртуозно вміє збирати інформацію, як у відкритому для всіх інтернеті, так і в його потаємних коридорах – Даркнеті.

Гостросюжетна детективна повість з нотками романтики, пікантними сценами і неймовірними відкриттями про темну сторону Всемережжя може надихнути вас дослідити закапелки Даркнету або ж взятися за власне журналістське розслідування. Дружня порада: якщо ви не Летта, обирайте ліпше другий варіант.


«Бартімеус: Амулет Самарканда» Джонатана Страуда (А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2017, пер. Володимир Панченко)

Канікули – це також чудова нагода відкрити для себе новий магічний світ, особливо якщо «Поттеріана» зачитана до дірок. Магічний Лондон з романів Джонатана Страуда геть не схожий на світ Гаррі Поттера. Чарівники тут – не прихована, а цілком таки публічна і доволі поважна спільнота, яка замість чарівних паличок використовує магічні формули і малюнки для того, щоб прикликати духів і демонів – а ті вже нехай виконують різні доручення і завдання. Юний маг Натаніель робить те ж саме. Але незабаром з’ясовує, що витримати старого цинічного джина Бартімеуса – значно важче, ніж викликати його. Навіть важче, ніж дістати потужний магічний амулет.

Ця динамічна і захоплива історія припаде до душі любителям фентезі, пригод і книг з особливою атмосферою.


«Зелені мартенси» Йоанна Ягелло (Урбіно, 2017, пер. Ярослава Івченко)

А ось це – цілком реалістична історія про те, яким нестерпним може бути шкільне життя і як воно може в одну мить стати чудовим, коли зустрінеш «свою» людину. Фелікс по вуха загруз у домашніх проблемах, придавлений далеко не дитячою відповідальністю за рідних. Опта, життя якої аж ніяк не безхмарне, допомагає йому віднайти шлях до радості й захоплення. Яскрава і неформатна, ця пухкенька руда дівчинка у зелених мартенсах не париться тим, що не схожа на однолітків, і вміє насолоджуватися кожним днем. А ще вона готова завжди прийти на допомогу – як для порятунку молодшої Феліксової сестрички, так і в творчих пошуках.

«Зелені мартенси» – це історія, розказана від імені трьох осіб: Фелікса, його сестри Віки та Опти. У ній є все – змагання за популярність і сміливість бути собою, ризиковані вчинки і мудрі рішення, дружба і кохання. І фінал, який змусить твоє серце трепетати.


Джерело