ТВОРЧО-КРИМІНАЛЬНА ІСТОРІЯ: ЯК СКЛАЛАСЯ ДОЛЯ “ЧЕРВОНОГО БУДИНКУ” В МИКОЛАЄВІ

З цієї історії може вийти дивовижний детективний роман. А це лишень наша обласна бібліотека
Ця будівля відома кожному миколаївцю, адже тут розташований один з найбільших кінотеатрів “Батьківщина”, а також обласна наукова бібліотека. Містяни старшого покоління називали її “Червоний будинок”. Доля будинку вельми цікава, адже він повинен був стати оперним театром, а був кримінальною нічліжкою.
Чому в Миколаєві був потрібен оперний театр?
На початку 20 століття в Миколаєві все частіше стали звучати думки про будівництво власного оперного театру. Чому? Невелике приморське місто насправді було справжнім осередком культури. Миколаївці були справжніми шанувальниками театрального мистецтва. Концерти і вистави відбувались не лише на сцені мського театру. Вони проходили в навчальних закладах, в будинках заможних жителів. До Миколаєва на гастролі приїздили відомі актори і співаки. Тут виступали Федір Шаляпін і Леонід Собінов. Ставили оперу “Катерина” Миколи Аркаса. Проте, старий театр 1881 року вже не відповідав сучасним тенденціям. Будівля потребувала ремонту, адже, взимку пд час вистави там замерзали як актори, так і глядачі. Тож в місті стали все більше говорити про будівництво нового, більшого сучасного театру.
Будівництво оперного театру – Червоного будинку
У 1910 році до Миколаєва приїхав актор і режисер з Херсону Микола Лебедєв. На той час він був відомий постановками модних п’єс “Грози” Островського і “На дні” Горького. Спочатку Лебедєв орендував міський театр, а потім запропонував міській владі збудувати такий бажаний оперний театр. Інвестори в будівництво знайшлись швидко. Ними стали юрист Борис Варшавер і купець, відома й авторитетна людина в Миколаєві Георгій Властєліца.
Ділянку під театр придбали в самому центрі Миколаєва – на вулиці Московській. Як писал краєзнавець Юрій Крючков архітектором був Роде, відомий таким будівлями, як яхтклуб, нова міська бібліотека. Планувалось знести частину будинків в цьому кварталі. Головний вхід театру планували зробити на вулицю Соборну. Не менш пафосний фасад планувався і на Московській вулиці. Театр повинні були прикрашати фігури міфічних істот, вхід – два мармурових льва. Їх планували купити у Аркасів. Зараз ці льви прикрашають Каштановий сквер.
Сам будинок споруджували з червоної цегли. Це була єдина споруда такого кольору в Миколаєві. Тож місцеві жителі одразу охрестили його “Червоним будинком”. Будівництво велось швидкими темпами. Коробку будівлі спорудили, залишилось накрити дах. Актори вже готували вистави. Відкриття планувалось в 1912 році. Але всі плани зруйнувались в одну мить. Георгія Властєліцу звинуватили в фінансових махінаціях. Почались тривалі розслідування судові процеси. Микола Лебедєв після допитів і арешту впав у депресію, юрист Борис Варшавер не витримав тиску і згодом помер. На будівництві театру збанкрутували чимало людей. У 1916 році з’ясувалося,що Властєліца невинний і його звільнили. Але театр вже ніхто не добудовував.
Кримінальна сторінка історії “Червоного будинку”
Добудувати театр хотіла нова радянська влада, але громадянська війна не дала це зробити. Тож недобудовану будівлю заселив криміналітет. Для нього це було дуже зручно. Театр мав підземний поверх і чимало ходів. Краєзнавці пишуть, що міліціонери колись пройшли тими ходами від Соборної до Спаського спуску, а це майже півміста. Там знаходили нічліжки бомжів, склади награбованого. Назва “Червоний будинок” отримала інше забарвлення. Колишній театр став небезпечним. Там зникали люди.
Під час окупації будинок зайняли нацисти. Навіть спробували його розібрати. Їм сподобались величезні металеві балки. Їх вивозили до Німеччини. Після звільнення Миколаєва театр знову окупували кримінальники. Як згадував поет Еміль Январьов, ввечері люди боялись проходить повз цю будівлю. У шістдесяті роки злочинців звідти таки прибрали.
Відбудова театру
У будівлі почали проводити навчання з цивільної оборони. Але все частіше стали звучати розмови про демонтаж будівлі. Дійсно місто оговтувалось після війни, розбудовувалось. Тож ця напівзруйнована споруда не робила краєвид привабливим. Театр замінували і спробували підірвати. Але міцні цегла і цементний розчин вистояли. Тож вирішили таки добудувати. Одну частину віддали під кінотеатр на тисячу місць. Іншу частину зайняла бібліотека.
І зараз тут працює кінотеатр, а в інші двері йдуть за книжками. Років десять назад театр змінив колір – став світло сірим. Тож може статись так, що незабаром зникне з пам’яті його народна назва “Червоний будинок”. Джерело

Календар знаменних і пам'ятних дат на лютий 2022

Дідух

Давнім символом саме українського Різдва є Солом’яний Дідух. Дідух — це не просто прикраса, це автентичний елемент української культури, який походить ще з дохристиянських часів. Більшість свят в Україні — це дати, які пов’язані з природним циклом. Зерно відіграє в українському культі чи не найважливішу роль, і чи не всі обряди пов’язані із ним — навесні його садять, влітку доглядають, восени збирають, а взимку — прославляють, щоб урожай нового року не був меншим за попередній. Тому шанування зерна, снопів з пшеницею є таким древнім ритуалом. Слово «дідух» зі старослов’янського означає «дух предків», і символізує зачинателя роду — Діда, предків, захисників та покровителів будинку. Виготовляли Дідух всією сім’єю, з останнього снопа на полі. Для нього брали колоски жита, вівса, пшениці. Зі стеблин формували кілька пучечків, кожен з яких окремо обплітали соломинками. Потім пучечки складали докупи й обкручували, формуючи пишний сніп. Щоб дідух міг стояти, знизу робили розгалуження на три, п'ять чи сім ніг. Прикрашали кольоровими стрічками, засушеними польовими квітами, льоном, безсмертником, волошками, ягодами калини. До хати його урочисто заносили напередодні Різдва, на Святвечір, після обходу обійстя з обрядовими піснями, приказуючи: «Дідух – до хати, біда – з хати». Він впускав у дім святковий настрій, був символом врожаю, злагоди в родині, достатку в домі, багатства у новому році. Українці вірили, що до дідуха збиралися душі предків, щоб повечеряти разом із родиною, тому інде поруч із ним досі кладуть ложки. Дідух вважався запорукою нового врожаю, який завдяки збереженню снопа та ритуалам переносився від минулого року до наступного. Зазвичай його ставили на покутті, але у Карпатах могли класти під стіл, де ховалася дитина, котра мукала, щоб у новому році добре велася худоба. Свою обрядову роль дідух виконував упродовж усіх Різдвяних свят, а потім його виносили, вимолочували, зерно висівали або згодовували худобі чи птахам. А солому спалювали, щоб зима закінчилася і можна було знов сіяти хліб. Сьогодні Український дідух потроху вертається в наше життя та домівки, як замінник ялинки, адже він — це таке собі «хлібне дерево», яке теж прикрашали на знак пошани до природи. Його природні матеріали мають позитивний заряд енергії, дають відчуття таємничості й прадавнього свята. Нині дідух часто купують один і використовують з року в рік. Також у наш час сніп часто замінює невеликий букет із колосків, сухих трав та квітів. Проте приємно, що щороку дедалі більше українців відновлює традицію ставити на Різдво у своїх оселях Дідуха.

Джерело

День зимового сонцестояння 2021: коли найдовша ніч у році

 

©© Pixabay/kidmoses

День зимового сонцестояння — астрономічне явище, що відбувається, коли нахил осі обертання Землі у напрямку від Сонця досягає найбільшого значення.

Коли день зимового сонцестояння у 2021 році

Залежно від року зимове сонцестояння відбувається 21 чи 22 грудня в Північній півкулі і 20 чи 21 червня у Південній півкулі Землі. Для мешканців Землі на зимове сонцестояння припадають найкоротший день і найдовша ніч року.

У різних культурах день зимового сонцестояння тлумачився по-різному, але в більшості народів його сприймали як відродження, у цей час влаштовували свята, зустрічі, ритуали та інші урочистості.

Дні зимового сонцестояння відзначають практично в усіх світових культурах. У християнських церквах, які перейшли на григоріанський календар, у ці дні святкують Різдво Христове. Православ'я використовує юліанський календар, за яким дата Різдва збігалася із зимовим сонцестоянням 2 тисячі років тому, але тепер зсунулася на півмісяця пізніше. Слов'яни в день зимового сонцестояння святкували Коляду, германські народи — Йоль, римляни (до III століття) — непереможне сонце.

Часто люди їдуть зустрічати день зимового та літнього сонцестояння до Стоунхенджу. Стоунхендж збудований так, що вісь, проведена через його опорні камені, вказує на точку сходу сонця в день літнього сонцестояння і захід сонця в день зимового сонцестояння.

стоунхендж

Зимове сонцестояння в українській культурі

Збільшення світлового дня для українців розпочиналося із зимового сонцестояння та ритуалів на честь народження нового сонця. Вони відігравали роль пускових механізмів ініціальної магії, скерованої на забезпечення успішності чергового землеробського року. Українські народні традиції зимового сонцестояння відтворювалися на свято Коляди. 

Примітно, що у ці дні накладаються дві історичні хвилі зимових свят – язичницького народження «Нового Сонця» — зимове сонцестояння, та християнського народження 

День зимового сонцестояння: що можна робити

  • Підвести підсумки року
  • Приготувати кругле печиво у формі сонечка
  • Напекти млинців
  • Красиво одягнутись до сімейної вечері
  • Запалити свічки, а хто живе у приватному будинку – багаття чи камін
  • Зробити подарунок батькові
  • Можна поститись на фруктах, соках та легкій їжі
  • Добре зробити прибирання у будинку
  • Сходити в лазню або прийняти ванну
  • Подякувати за все, що у вас є
  • 21 грудня – добрий час для всіх починань: можна закладати нові звички