День сміху або, як його ще називають День дурнів, святкують у всьому світі, але ніде він не є офіційним вихідним. Жартувати також треба вміло – так, аби ніхто не образився. Але й без жартів наше життя схоже на рулон туалетного паперу – довге, сіре і до… одного місця! В компаніях і товариствах завжди знайдеться тамада-жартівник, котрий покращить настрій, висміє чиїсь вади або розрадить присутніх дотепним анекдотом. Такого веселуна люблять, радо приймають і довго не відпускають. Ще б пак, адже гумор лікує душу і навіть вбиває деякі мікроби! А ще, певна річ, гумор допомагає жити і виживати у складних життєвих колізіях!
Вдалі жарти – показник здорового духу в людині, великий запас позитиву і ставлення до щоденних проблем. А ще гумор – детектор того, чим живуть люди, про що мріють і чого не схвалюють. Який гумор, таке й життя.
Чорний гумор – видима ознака депресії, коли людина кепкує над собою і коли не дуже смішно. Пам'ятайте, що жарти повинні бути добрими – найголосніше за всіх сміється той, над ким пожартували.
Серед українських гумористів найдотепнішими були і залишаються: Остап Вишня, Павло Глазовий, Гриць Гайовий, Іван Сочивець, Гриць Драпак, Олександр Ковінька, Іван Немирович, Андрій Сова, Штепсель і Тарапунька, пані Полупанцьова, Микола Савчук, Лесь Подерев'янський та багато інших.
Нашими сучасниками-гумористами і улюбленцями публіки досі є: Стефко Оробець, Свирид Опанасович, Сергій Притула, Юрій Позаяк, пан Дзюньо і пані Стася, Євген Дудар, Дзідзьо та інші.
Український гумор живе у різних формах – майже 100 років його ніс до людей журнал «Перець», який виходив мільйонними тиражами і був таким же популярним, як його російський аналог журнал «Крокодил». Заснований у 1917 році як «Червоний перець», він фактично увібрав у себе всю історію українського гумору та опублікував найкращих авторів, ілюстраторів і їхні безсмертні жарти прозою та віршами, а також карикатури і дружні шаржі. Тепер за підшивкою журналу «Перець» можна сміливо вивчати 100-літню історію українського гумору.
Немає коментарів:
Дописати коментар