четвер, 14 червня 2018 р.

І знову про Булгакова і його персонажів

АННУШКА УЖЕ РАЗЛИЛА МАСЛО
Вот она, Аннушка.

Никто не знал, да, наверное, и никогда не узнает, чем занималась в Москве эта женщина и на какие средства она существовала. Известно о ней было лишь то, что видеть ее можно было ежедневно то с бидоном, то с сумкой, а то и с сумкой и с бидоном вместе – или в нефтелавке, или на рынке, или под воротами дома, или на лестнице, а чаще всего в кухне квартиры № 48, где и проживала эта Аннушка. Кроме того и более всего было известно, что где бы ни находилась или ни появлялась она – тотчас же в этом месте начинался скандал, и кроме того, что она носила прозвище Чума.
М. Булгаков, «Мастер и Маргарита»

Как известно, у Аннушки-Чумы был прототип – причем практически не отличающийся от книжного образа. Это была соседка Булгакова, бич всей коммунальной квартиры №50 – склочная, сварливая и скандальная Анна Горячева, известная также под прозвищем «дура с Садовой». Ее неприятный, но яркий персонаж кочевал у Булгакова из книги в книгу – ее можно встретить и на страницах «Театрального романа», и в «Самогонном озере», а в рассказе «Дом Эльпит-рабкоммуна» Аннушка задолго до Воланда умудрилась спалить дотла дом на Садовой, где сама и проживала.
В 2006 году булгаковскому музею была подарена чудом уцелевшая её фотография – возможно, единственная в мире. Маленькую фотокарточку, сделанную то ли для паспорта, то ли для иного документа, сотрудники музея увеличили и торжественно повесили в кухне коммуналки-музея, в родной Аннушке стихии.
Помнится, Коровьев, рассказывая Маргарите о ее королевских корнях, сравнил родственные связи с причудливо тасуемой колодой карт. «Есть вещи, в которых совершенно недействительны ни сословные перегородки, ни даже границы между государствами», – втолковывал Маргарите Фагот.
Как причудливо тасуется колода, хочется повторить вслед за Булгаковым. Фотографию Аннушки-Чумы, типичной представительницы люмпен-пролетариата, булгаковскому музею подарил ее правнук, преуспевающий адвокат, живущий в Швейцарии и владеющий четырьмя языками.(c)
Додам від себе. Не такою вже люмпен-пролетаркою була Аннушка. Оте її "Мне ли брильянтов не знать?!" та "Мне ли червонцев не знать". багато про що говорить. Адже колода почала тасуватись із шаленою швидкісттю в 17-му році. І зустріти в Москві 30-х років колишню світську левицю у бошарпаному халаті в з бідоном керосину можно було ще й як.

вівторок, 29 травня 2018 р.

А ви помічали що?..

У фільмі В. Бортко "Собаче серце" окрім сюжетної лінії одноіменного оповідання Михайла Булгакова існує велика кількість "пасхалок" з інших оповідань Майстра.
Наприклад:
В фильме профессор Преображенский приглашает коллег для осмотра Шарикова. Одного из них он представил как профессора Персикова, который также является главным персонажем другой повести Михаила Булгакова, «Роковые яйца». Pеплика начитанного дворника в исполнении актёра Юрия Кузнецова — это реплика персонажа из рассказа Михаила Булгакова «Самоцветный быт». Прорицательница в цирке мадемуазель Жанна — персонаж рассказа Михаила Булгакова «Мадмазель Жанна». История с «крестинами» младенцев Клары и Розы заимствована из фельетона «Золотые корреспонденции Ферапонта Ферапонтовича Капорцева», а сцена с медиумом («Дух императора, скажи, долго ли продержатся у власти большевики?») — из рассказа «Спиритический сеанс».

четвер, 26 квітня 2018 р.

Всеукраїнський вебінар

25 квітня 2018 року відбувся Всеукраїнський вебінар Упровадження Універсальної десяткової класифікації в практику роботи освітянських бібліотек. Творча група бібліотекарів Корабельного району взяла у ньому участь.

вівторок, 3 квітня 2018 р.

Друге квітня - День дитячої книги

Щороку в день народження відомого данського казкаря Ганса Крістіана Андерсена (1805–1875) відзначається Міжнародний день дитячої книги.
Міжнародний день дитячої книги був заснований у 1967 році згідно з рішенням Міжнародної ради з дитячої книги (International Board on Books for Young People, IBBY). Мета Дня – привернення уваги до дитячої книжки, популяризація читання серед дітей.

Однією з головних ініціаторок проведення цього свята стала німецька дитяча письменниця, діячка світової дитячої літератури, засновниця IBBY Елла Лепман. Ще на початку 50-х років минулого століття вона пропонувала заснувати «маленьку нобелівську премію» з дитячої літератури – Міжнародну премію імені Ганса Крістіана Андерсена.

Починаючи з 1956 року, премія присуджується найкращому авторові дитячої книги, а з 1966 року її почали вручати і кращому ілюстраторові. Найвищою і найпочеснішою з трьох премій-нагород вважається Золота медаль з профілем казкаря. Її присуджують найвизначнішим майстрам у галузі дитячої книги і вручають на конгресі Міжнародної ради з дитячої книги (IBBY).
Детальніше - за посиланням©

1 квітня – День дурня, день сміху. Історія та цікаві факти…


Щороку квітень починається з веселого свята, яке носить назву
День дурня або Міжнародний день сміху. У цей день прийнято розігрувати родичів, друзів, знайомих і просто незнайомих людей.

В одних країнах 1 квітня називають Днем сміху, в інших - Днем дурня. Принаймні, так вважають в Англії і США, а в Шотландії - «Днем зозулі», в Японії - «Днем ляльки» і зовсім вже неделікатно називають своє першоквітневе свято жартів в Італії - «День дурня». В Україні ж це «День сміху». Правда, не дарма стверджує народ: коли на носі квітень, нікому не вір!

В цей день кожен не проти пожартувати над оточуючими, ніхто не застрахований від розіграшів і навіть найсерйозніші мимоволі посміхаються.

Як показують соцопитування, більше 70% людей збираються розіграти кого-небудь зі своїх знайомих. Причому все по тих же опитуванням найбільше каверз слід очікувати від студентів і, як не дивно, людей, що займаються бізнесом і мають свою фірму, зате бабусь побоюватися не варто, хоча може все і навпаки, адже на перше квітня жартують всі.

Що ж це за свято таке? Яка його історія?

1 квітня - цей День не внесений ні в які календарі знаменних дат і всенародних свят, але його цілком можна віднести до міжнародних, оскільки він з однаковим успіхом відзначається і в Україні і в Росії, і в Німеччині, і в Англії, і у Франції, і в Скандинавії , і навіть на Сході.

Кожна людина любить поприколюватися над ким-небудь, пожартувати або розіграти, але один день в році цим займаються абсолютно всі, від дитини до дорослого, від студента до ділової людини. Але ось чому цей день припадає саме на перше квітня, точно сказати ніхто не може.

На цей рахунок існує кілька версій, одні приписують зародження цього свята Стародавньому Риму, де в середині лютого (а зовсім не на початку квітня) святкувалося свято Дурних. Апулей вважав, що в древньому Римі першоквітневий обман був пов'язаний зі святом на честь божества Сміху.

Інші стверджують, що це свято зародилося ще в стародавній Індії, де 31 березня відзначали свято жартів. Також є припущення, що 1-го ж квітня в стародавньому світі жартували тільки ірландці, та й то в честь Нового року. Ісландські саги свідчать, що звичай обманювати 1 квітня, був введений богами на згадку про Скадею, дочку Тіасса.

Ще за однією версією, звичай жартувати 1 квітня, пов'язаний з перенесенням нового року. До другої половини XVI століття, європейський новий рік починався в кінці березня. До цієї події готувалися, ходили один до одного в гості, дарували подарунки. Сама зустріч Нового року відбувалася 1 квітня. Пізніше, за указом французького короля, початок року офіційно стали відзначати 1 січня, але багато підданих продовжували святкувати 1 квітня. Щоб зжити старі традиції, їх стали називати "першоквітневими дурнями", стало модним їх розігрувати і висміювати.

Є й версія, за якою цим святом ми зобов'язані неополітанському королю Монтерею, якому на честь свята з нагоди припинення землетрусу піднесли рибу. Через рік цар зажадав точно таку ж. Такої ж знайшли, але кухар приготував іншу, дуже схожу. І хоча король розпізнав підміну, він не розгнівався, а навіть розвеселився. З тих пір і увійшли в звичай першоквітневі розіграші.

Більше - за посиланням ©

А вже і квітень

Зроблено в Padlet