пʼятниця, 25 жовтня 2019 р.

ЯКИЙ СТОСУНОК МАЄ ГЕЛЛОВІН ДО УКРАЇНИ?

Незабаром нас очікує дещо контроверсійне свято. Для когось Гелловін – це можливість стати казковим чудернацьким створінням і повеселитися з друзями. А хтось вважає, що це "диявольське святкування, яке не повинно з'являтись у лексиконі українців". Що ж, у кожного своя думка. Але яке ж все-таки відношення Гелловін має до України?

По суті, ніякого. Якщо не брати до уваги той факт, що останніми роками свято стає все популярнішим серед української молоді. Ви, мабуть, скажете, що це неповага до власних звичаїв, чи, боронь Боже, диявольські забави.

Звичайно, ми повинні перш за все дотримуватись своїх власних традицій, але потрібно поважати й інші культури. Інакше нам не стати частиною світової спільноти, до якої ми так прагнемо. А коли ми навчимося адекватно сприймати інші культури, зможемо поділитися зі світом і своїми звичаями та традиціями. Головне, щоби цей процес відбувався без упереджень та забобонів.

І те, що в цей день дітлахи перевдягаються у різноманітні костюми, деколи й не дуже "світлі" та "добрі", ще нічого не означає. Адже ви забуваєте, що окрім чортенят і вампірчиків, на вулицях можна зустріти також білосніжок та суперменів.


Однак асоціація не випадкова. Вважається, що в цей день уся нечисть приходить у наш світ погуляти, так би мовити, ну й нашкодити комусь, звичайно. Але що ми насправді знаємо про це свято, що так гучно протестуємо проти нього?

Давайте зануримось в історію і все ж таки спробуємо зрозуміти причини виникнення Гелловіну. Виявляється, свято досить старовинне, і навряд чи будь-чиї предки, древні народи із самобутньою культурою, поклонялися б нечистій силі. Окрім того, свято не тільки американське, його здавна відзначають багато англомовних держав.

Так, Гелловін походить від старовинного кельтського свята жнив та дня мертвих (не спішіть з повчаннями, дочитайте до кінця). Все почалось з невинного 1 листопада, яке древні кельти обрали для особливого святкування – Савину (День вшанування предків і щось на кшталт нового року). Це був день, коли на землю падав перший сніг, зима приходила на зміну літу, а кельти збирали врожай. Не дивно, що в такий моторошний час, вважалося, мертві повертаються на землю, аби відвідати живих родичів.


Що ж тут поганого? Не тільки кельти вірили у те, що душі померлих можуть відвідувати живих. Слов'яни (особливо українці та білоруси), наприклад, періодично здійснювали обряди під назвою "Діди", "Баби" та "Діти" для поминання померлих родичів. У відповідні дні люди йшли на могили рідних і вшановували їх, приносячи гарячі поминальні страви (вважалось, що духи могли вдихати запах цієї їжі). А під час сімейних трапез на столі з'являлись додаткові столові предмети для гостей з потойбіччя. Окремо згадувалось ім'я кожного предка.

А ще, якщо пригадуєте, різдвяною прикрасою столу в українців споконвіків був дідух, який символізував не тільки врожай та добробут, а й предка, зачинателя та оберега роду, тобто мав пряме відношення до вищезгаданого обряду. Цей символ не є насправді християнським, він має язичницьке коріння. Наші предки вірили, що це дух всіх дідів-попередників роду. Коли з'явилось християнство, такі обряди не зникли, але дещо змінились, саме тому важко прослідкувати, які традиції були язичницькими, а які додались з часом.

Та навіть християни зараз мають схожий пам'ятний день, коли вшановуються усі померлі.

День мертвих святкують у Мексиці та в деяких іспаномовних країнах якраз 1-2 листопада. Це доволі дивне свято. Адже воно начебто пов'язане з католицьким Днем всіх святих, але от вівтарі, збудовані на честь померлих, прикрашають фігурками черепів (хоч і доволі милих, зроблених з цукру). Здавалося б, якось теж не надто по-християнськи. Але це там не засуджують. Ті, хто відзначає це свято, вірять, що саме в цей день душі померлих відвідують своїх живих родичів, тому живі йдуть на цвинтар з улюбленими стравами і напоями "гостей з потойбіччя".


День усіх святих – християнське свято, під час якого віряни вшановують всіх церковних святих. Його відзначають 1 листопада і вважають одним з найважливіших у календарі. Кажуть, що дата була обрана не випадково, а саме через кельтський Савин. Першопрохідцями, що почали святкувати День всіх святих, були ірландці та англійці (від яких фактично і походить Гелловін). Вважається, що язичницькі традиції, яким не було місця у християнському святі, на кшталт перевдягання і задобрення нечистої сили солодощами, втілились у Гелловіні, який відзначають напередодні.


Але повернімося до кельтів. Вони вважали, що, окрім душ померлих, на землю цього дня може потрапити і різна нечисть: домовики, відьми, бісенята й інші бешкетники (які є і в українських древніх віруваннях також!). Відповідно маскування було всього лиш спробою обдурити злих духів. Люди вірили в те, що відьми, злі феї та мерці можуть викрасти їхніх дітей, тому перевдягали малечу у страхітливі костюми, аби збити з пантелику нечисть. А ще від потойбічних сил намагались відкупитись, насипавши повну торбу ласощів та смаколиків. Мабуть, про це дізнались малі бешкетники і вирішили скористатись ситуацією на власну користь ;)


А перевдягання і в нашій культурі є. Щоправда, українська молодь змінює образ взимку: на Різдво чи під час Маланки. З Різдвом і так все зрозуміло: ходить переодягнений вертеп та й співає колядок. Щоправда, окрім чортеняти, негативних персонажів там не так багато. Та давайте не будемо забувати, що й на Гелловін дехто принцесами та тваринками наряджається.



А от Маланка – "міні-карнавал" з переодяганнями та гучними забавами, який відбувається в ніч на 14 січня, або на Старий новий рік. Зазвичай учасники дійства одягаються персонажами вертепу, козаками, циганчатами, тваринами та фольклорними персонажами. Традиційними героями залишаються баба Маланка та дід Василь. Сьогодні до них додались і сучасні персонажі. Щоправда, ця традиція теж не дуже розповсюджена в Україні. А якщо ви таки хочете відчути справжній дух святкування, завітайте на зимовий карнавал "Маланія", що відбувається у Тернопільській області. Це одне з найгучніших гулянь у цей день.


Повернімось до Гелловіну. Є теорія, що це святкування має християнське підґрунтя. Точніше не свято, а сама назва. Люди спочатку називали цей день Allhallowmas, (the mass of all Hallows – меса Всіх святих), відповідно вечір напередодні назвали All Hallows Eve – передвечір'я усіх святих. З плином часу назва модифікувалась у знайомий нам Гелловін.

Незмінним і найвідомішим символом Гелловіну є так званий Ліхтар Джека. Ви його знаєте – гарбуз із вирізаним обличчям і сяючими оченятами. З ним пов'язана не менш цікава легенда. Розповідають, що жив колись в Ірландії коваль на ймення Джек – пияк і скнара. Однак хитрому парубкові вдалось двічі обдурити диявола і вторгувати собі кілька років життя. Коли ж таки прийшов його час, Небеса не бажали прийняти Джека, а через договір з Дияволом до пекла він потрапити також не міг. Душі чоловіка довелось блукати землею. Наостанок Джек одержав тільки дві розпечені вуглинки, які помістив у гарбуз замість ліхтаря. Одні кажуть, що цей подарунок дали йому Небеса, аби він міг відлякувати Диявола. Інші стверджують, що це був останній дарунок з пекла, який мав освітлювати йому шлях у вічній темряві. У будь-якому випадку цей специфічний ліхтарик використовують для тих же цілей, що й перевдягання – захист від нечисті.



Що ж, підіб'ємо підсумки. Першими цей день почали святкувати кельти. Християни, намагаючись викорінити язичницькі звичаї, спробували замінити одне святкування іншим. Та, незважаючи на всі намагання церкви, люди не захотіли відмовитись від своїх древніх традицій. Хоча це не перший такий випадок, адже і в наших віруваннях християнські традиції тісно переплелись з язичницькими обрядами. Ми вже й частенько відділити одне від іншого не можемо.

Зрозуміло, що більшість людей негативно сприймають той момент, що в їхній культуру раптом просочується щось нове і невідоме. Але більшість одразу починає захищатись тим, що це свято диявольське. Що ж, можливо, коріння у нього таки й не християнське, та наші прадіди теж своїх богів мали. Ми можемо, звичайно, не сприймати їхні погляди на життя, але ж все одно поважаємо і шануємо їх, то чим відрізняються предки іншого народу?!


З іншого боку, це один день в році, коли молоді люди можуть дозволити собі побешкетувати, "перейти на бік зла" і просто повеселитись. Це ж не означає, що в їхній свідомості щось зміниться і вони залишаться такими назавжди. Хіба ж не так?

Можливо, з точки зору християнства, нам важко зрозуміти мотиви святкування такого чудернацького дня. Однак це теж частина всесвітньої культури, всесвітньої спадщини. Та й що поганого, якщо завдяки таким святам діти можуть повеселитись, а молодь – розважитись? Головне — навчитися усе правильно сприймати і вміти вчасно зупинитись ;)

Веселого вам Гелловіну!

понеділок, 21 жовтня 2019 р.

ТОП-10 ОСІННІХ КНИГ ДЛЯ ЧИТАННЯ

Осінь – найкнижковіша пора року. Саме що восени хочеться відпочивати саме так: загорнувшись у щось тепле та зручне, взявши в руки горнятко запашної кави і з доброю, цікавою чи настроєвою книжкою.
Відтак, Tvoemisto.tv уклало список 10 книг, які, на наш погляд, якнайкраще підходять для читання восени – вони або стосуються осені або ж найкраще підходять під осінній настрій. Від меланхолійної та романтичної прози до захоплюючих детективних історій та моторошних розповідей – на будь-який смак та вік.

1. О. Генрі «Останній листок».

Прониклива новела американця О. Генрі нікого не залишить байдужим. Історія про молоду художницю, яка смертельно хвора. Її єдина розрада – дивитись на те, як за вікном опадає листя з плюща. Дівчина переконана, що як тільки впаде останній листок – вона помре... Надзвичайно сумна історія про дружбу, талант і самопожертву.






2. Дзвінка Матіяш «Реквієм для листопаду»

Дуже незвична книга сучасної української авторки. «Реквієм для листопаду» – це твір, який зовсім необов’язково читати спочатку. Це – розлога медитація, потік думок, інтимних історій, які переплітаються між собою. Одна з них – це історія Дарини, її болю, пам'яті, спроби відшукати своє місці у світі.





3. Рей Бредбері «Напередодні Дня всіх святих» («Хеловінське дерево»).

Такого дерева ви не бачили ніколи в житті! Воно сягає небес і ростуть на ньому гарбузи всіх форм, розмірів та кольорів. Біля цього дерева ви зустрінете дивного пана на ім’я містер Смерч, який запрошує вас в чудесну подорож, з якої ви повернетесь зовсім іншою людиною. Якщо, звісно, повернетесь! Ця повість призначена для підлітків, однак вона буде цікавою і дорослим – її атмосферність, затишність, філософськість у роздумах про те, що таке життя і смерть.



4. Роджер Желязни «Ніч у самотньому жовтні».

Надзвичайно цікава та нешаблонна історія. Головний герой книги – сторожовий пес Снафф є охоронцем і провідником загадкового світу, населеного містичними створіннями, створеними майстрами літератури – Едгаром Аланом По, Артуром Конан Дойлем, Мері Шеллі, Бремом Стокером, Говардом Лавкрафтом та іншими. Увесь твір – це гра, що складається з 31 етапу – 31 дня жовтня. Доживете до 31-го ­– виграш ваш!



5. Гао Сінцзянь «Осінні квіти»

Коротка і дуже сумна історія одного з найвизначніших східних авторів сучасності, нобелівського лауреата Гао Сінцзяня. Історія про любов, дружбу, спогади, осінь, щастя і дощ. Написана із властивою східним авторам душевністю та філософією. Що таке 50 років – рубіж, за яким старість? Чи час підводити підсумки, робити висновки про прожите життя, згадувати. Зокрема, про кохання. Осінні квіти – найяскравіші, найароматніші, найстійкіші, бо ж останні.



6. Туве Янссон «В кінці листопада».

Цей твір знаменитої дитячої письменниці, як жоден інший наповнений відголосками дощу, шарудінням листя, подихом осені. Це не зовсім дитяча історія, а скоріш доросла, бо в ній йдеться про зовсім недитячі почуття самотності, взаємодопомоги і підтримки.

Коли всім хочеться сонця і позитиву, вони йдуть до гостинних мумі-тролів, але що робити, якщо прийшовши в гості ви розумієте, що господарів немає? Звісно, чекати, а водночас намагатись потоваришувати таким різним і водночас непростим створінням.

7. Єнс Крістіан Грендаль «Мовчання у жовтні»

Це – роман одного із найпопулярніших авторів сучасної Данії. «Мовчання у жовтні» справжній прозовий шедевр, який можна смакувати, розбираючи на шматочки. Роман – це монолог одного героя. Тут немає нікого, хто допоміг би нам побачити ситуацію зі сторони, або ж порушити плин його спогадів та роздумів. На початку жовтня дружина головного героя їде у подорож, нічого йому не пояснивши. Чоловік у роздумах і згадує про своє життя, батьків, перше кохання, знайомство з дружиною, коханкою і багато іншого.



8. Надійка Гребіш «Теплі історії до кави» та «Теплі історії до шоколаду»

Коли як не восени пити запашну каву і шоколад? А до них неодмінно підійдуть теплі історії від молодої української письменниці. Це історії про почуття й настрої, сумніви й рішення, далеку дорогу й затишний дім, чужі міста й близьких людей, солодкий шоколад і терпкувато-гірку каву. У них немає однозначних висновків і незмінних рецептів, а є пошуки та віра в імпровізацію. Є любов і сміливість, крихта суму й багато радості, чимало мрій і не менше спогадів.

Герої цих історій - прості жителі звичайних містечок, загублені, знайдені, закохані, замислені, умільці надихати й такі, що за клапоть натхнення готові поділитися останньою філіжанкою кави - хоча, що тут казати, вони готові ділитися своєю кавою й просто так. Вони щирі й справжні: пестять своїх котів, їздять на велосипедах, приймають гостей, печуть пиріжки й відсилають листівки, слухають вуличних музикантів і малюють маршрути на поторсаних картах. А ще у кожного з них є старі, улюблені горнятка, на дні яких і збереглися ці історії.

9. Джоан Харріс «Ожинове вино».

Книга, яка створює хороший настрій і додає легкості на душі. Її дія відбувається в невеликому містечку Ланскне. Англійський прозаїк на ім’я Джей Макінтош випадково знаходить декілька пляшок вина, які дивом збереглися з минулих часів. Скуштувавши чарівного напою, чоловік кидає все і кардинально змінює своє життя. Це книга про спокійне та затишне провінційне життя, від неї віє ностальгією та легким смутком, однак володіє вона, без сумніву, магічною силою.



10. Наталка та Олександр Шевченки «Кривава осінь в місті Лева»

Ну і куди ж без детектива? На цей раз у жанрі «джіалло». У романі літературного подружжя Наталки та Олександра Шевченків витримані всі канони жанру — в ньому є і карколомна детективна інтрига, і сумнозвісний вбивця на прізвисько Окозбирач, і сюрреалістичні картини його жорстоких вбивств, божевільня, безумні гонитви, а ще — загадкові вулички стародавнього Львова…

понеділок, 30 вересня 2019 р.

Загадка від художника

Художник Джеймс Крістенсен обожнює химерні казкові сюжети з безліччю персонажів. На цій картині, приміром, зашифровані різні герої європейських казок. Придивіться і знайдіть їх усіх

пʼятниця, 27 вересня 2019 р.

Бібліознайомство

Осінь - це час, коли особливо приємно влаштуватися з кухлем чаю і цікавою книжкою. Саме про це ми говорили з нашими молодшими гімназистами під час нашого бібліознайомства. П'ятикласники з таким захватом розповідали про свої улюблені книжки, що навіть дорослим захотілось перечитати свої улюблені дитячі книжки
#деньубібліотеці

пʼятниця, 13 вересня 2019 р.

Рідне місто, зі святом!

День міста Миколаїв святкують у 2 суботу вересня. Програма урочистих заходів включає ряд традиційних, і, разом з тим, унікальних подій в цей день. Місту завжди є чим приємно здивувати не тільки його жителів, але і гостей. Ніхто не залишиться без яскравих вражень.
Так вже сталося, що День народження міста Миколаєва збігається з Днем фізичної культури і спорту України. Це неодмінно позначиться на святковій програмі. Вона також включає великий святковий концерт на Соборній площі, куди приїдуть зірки і популярні виконавці. Він, як правило, проходить ввечері. А в середині дня там відбудеться урочисте відкриття святкування Дня міста. Свято розпочинається на вулиці Набережній, території розваг і відпочинку, де будуть змагатися юні рибалки. Треба враховувати, що Миколаїв - місто на воді, і без усіляких водних шоу тут не обходиться. На всіх чекає приємне проведення часу, виставки, ярмарки, презентації, розважально-ігрові програми, фестиваль і паради, буде працювати дитяче розважальний містечко в парковій зоні. Світ театру відкриє свої двері. Вечір прикрасять святкові феєрверки. З повною програмою заходів завжди можна ознайомитися на офіційному міському порталі.
Місто Миколаїв - обласний центр Миколаївської області у південній частині України. Він розташований в місці злиття річок Південний Буг та Інгул і знаходиться в 80-ти кілометрах від Чорного моря. Один з астероїдів, відкритий Кримської астрофізичної обсерваторією, названий на честь міста.
Перші відомі поселення на теренах сучасної Миколаївської області з’явилися на берегах річок Південний Буг та Інгул (у середній течії) наприкінці пізнього палеоліту (близько 20 тис. років тому).
В добу пізньої бронзи (XII—VIII ст. до н. е.) на місці сучасного Миколаєва вже було величезне як на ті часи місто, що не поступалося розмірами навіть легендарній Трої.
За однією з версій, місто отримало свою назву на згадку про здобуту в 1788 році російськими військами перемозі - взяття турецької фортеці Очаків у день святого Миколая, покровителя моряків. Назва міста згадується в ордері № 1065 полковнику Михайлу Фалєєву від 27 серпня 1789 року «Фаберову дачу іменувати Спаське, а Вітовку - Богоявленське, нову верф на Інгулі - місто Миколаїв ...»
Міста обласного значення Миколаївської області: м. Вознесенськ, м. Очаків, м. Первомайськ, м. Южноукраїнськ.
Міста районного значення Миколаївської області: м. Баштанка, м. Нова Одеса, м. Новий Буг, м. Снігурівка.
В 2019 році День міста Миколаїв припадає на 14 вересня.

неділя, 1 вересня 2019 р.

1 вересня – День знань: історія свята

Радянські школярі також починали вчитися 1 вересня – дата була обрана урядом СРСР в 1935 році. До 1984 року цей день був навчальним, але після прийняття указу "Про оголошення 1 вересня всенародним святом – Днем знань" в перший день осені в школах проводили тільки урочисті заходи.

День знань був офіційно затверджений указом Президії Верховної Ради СРСР № 3018-Х "Про святкові і пам'ятні дні" 1. жовтня 1980 року. На законодавчому рівні України День знань офіційно встановлений 13 травня 1999 року.


Біля витоків сучасного святкування цього дня був радянський педагог Федір Брюховецький. Його називають автором традиції проведення урочистих лінійок в честь першого і останнього дзвоника.

1 вересня: традиції і звичаї свята
Зараз День знань традиційно відзначають в Росії, Вірменії, Казахстані, Молдові, Туркменістані, Україні, Німеччині та Канаді.

Сучасні першокласники 1 вересня приходять на урочисту лінійку все частіше в традиційних українських вишиванках, звучить гімн України, дзвенить дзвіночок, і діти вирушають на свій перший урок.

У середніх спеціальних і вищих навчальних закладах, як правило, обходяться без лінійок (для першокурсників проводиться урочисте зібрання, але учні старших курсів навчаються).