Коли книги надихають піклуватися про природу

Матеріал від "Видавництва Старого Лева"
Навчити дитину читати - це половина доброї справи. Дбайливе ставлення до книг є частиною екологічних знань, які потрібно передавати з покоління в покоління, адже всі книжки раніше були живими деревами, а тепер в іншій формі є хранителями досвіду.
У селах парки для прогулянок малюків з батьками чи вихователями дуже бідні як своїм плануванням, так і багажем знань, які вони можуть забезпечувати дітям на простій прогулянці. Захопленість екологічним правом в студентські роки, мрія працювати в екологічній інспекції Чорного моря чи материнство, яке відкриває в жінці нові можливості, – щось привело мене до створення одного книжково-паркового проекту. Його мета тісно пов’язана з любов’ю до читання з дітьми, тому пропоную вам огляд залучених у проекті тематичних книг.
Трішки про проект «Пізнай і доторкнись»
Мета проекту - створити зону для формування і обміну знаннями про природу для дітей. Досягнути цього можна об'єднанням контактного парку дитячого садка і тематичної вуличної бібліотечки (за прикладом неперевершених Little Free Library). Мотивацією до створення такої зони було бажання розвивати екологічний рух: щоб малюки могли доглядати за рослинами власного парку, вивчати їх контактно («підійшов-почитав-доглянув»), маючи під рукою цікаві довідники. При чому не сухі трактати «оце граб, його треба поливати» чи просто підручники з природознавства, а живі, захопливі історії, які б піднімали настрій дітками та розвивали теплі почуття до рослин, що ростуть ось тут поруч. Особливим завданням було не тільки підібрати дерева, за якими могли би доглядати малюки (звісно ж з допомогою дорослих), а й підкріпити зону добірною бібліотечкою шляхом виведення на територію парку компактної вуличної «шпаківеньки» з посібниками та історіями про природу для дітей різного віку.
Які книги можуть прищепити необхідну любов?
«Рік у лісі» Емілії Дзюбак
Цю книжечку для розглядання та спільного читання (розповідання) я би назвала «історією восьми дерев та безлічі звірят». Дванадцять розворотів забирають вашу увагу аж до приємного запаморочення. Наочно, а значить доступно і зрозуміло, а ще системно, у віммельбусі пояснені етапи життя лісу та його мешканців – взимку, восени, влітку і навесні, а ще – вдень і вночі. Візьмемо, наприклад, сов. На першій сторіночці вони вітаються з малям, коротко дають про себе довідку. А потім їхня домівка – дерево – переживає різні пори року та день і ніч, а відповідно змінюється й поведінка сов на цьому дереві, у цьому лісі. Важко переоцінити подані зв’язки в цій дитячій книжечці. Варто якийсь сюжетик закрити долонькою – усе, історія не є цілою. А значить малюкові пояснюється найважливіше в природі – взаємозв’язок всього живого. Найменшим читачам припаде до смаку і цікавий лабіринт наприкінці книги.

«А я у гай ходила» Павла Тичини
На перший погляд проста веснянка-забавляночка для діток у прекрасному оформленні. Але ж нашу увагу картонка заполонила і формою, і змістом. «А я у гай ходила…» - так, просто ходила. Це так захопливо – гуляти на природі, задивлятися на виднокіл, відшукувати нове і пізнавати світ. «По квітку ось таку…» - для сучасних малюків важливо наголошувати на тому, що не всі квіти можна придбати в магазині, а іноді і не треба, адже й милуватися пелюстками та вдихати запах можна, не зриваючи рослину. «А там дерева люлі…» - головні герої проекту – дерева у цьому дитячому «довіднику з природи», дуже поважні велетні, заквітчані, вбрані у стрічки – нагадують про те, хто створює у тому гаю левову частку затишку. «І все отак зозулі: Ку-ку..» - ці ж зозулі на тих же деревах, які для них хоч і тимчасова, але домівка, й кують. «Я зайчика зустріла… була б його спіймала, зозуля ізлякала. Ку-ку!» - не траплявся ще мені, молодій мамі, віршик, який би отак ніжно міг виплекати у малят любов до того гаю!
«Хто росте у парку» Катерини Міхаліциної Про цю книжечку мережі шуміли немало. Трепетна історія малого гінкго, який знайомиться з усіма деревами у парку, чимось нагадує мультфільм «Про малюка мамонта», якому шукали маму, чи про «Гидке каченятко», походження якого шукали за всіма ознаками. Проте розповідь має свій шарм та ілюстрації-підказки для малюка. Дитина, вивчаючи їх, може наввипередки з батьками розгадувати сюжет. Книга дуже влучно поєднує у собі роль посібника та захопливої історії, яка запам’ятовується на все дитинство. «Що ховається у лісі?» Айни Бестард «Що ховається у лісі?» - знову книжка, на перший погляд, більше про звірят, адже за допомогою скелець дітвора шукатиме саме їх. А на передньому плані все ж ліс – химерний, загадковий, із таємницями та сховками, але такий звичний і рідний для його мешканців. Кольори оформлення дитячої книги тяжіють до «лісових», пастельних, що чудово сприймається дитячими оченятами, а білий фон зосередить та не дасть забути основне завдання – віднайти героя та запам’ятати, де він веде свою активність.

Немає коментарів:

Дописати коментар