17 Лютого – Міжнародний День Спонтанного Прояву Доброти
Свято, яке ще маловідоме в Україні, яке так потрібно нашому суспільству. Цей день має стати поштовхом та прикладом для інших. Нехай 17 лютого, це будуть флеш-моби і акції, але така масовість добрих та гарних вчинків цього дня не повинна залишитись непоміченою, без наслідків і ми впевненні, що у серцях людей прокинеться той світлячок, який буде дарувати добро кожному щодня!
Що читати: 10 книг лютого
Найцікавіші художні переклади та нон-фікшн літературу, яку варто читатии в лютому.
Кевін Баррі "Місто Боуган"
Дебютний роман ірландського письменника Кевіна Баррі, який 2013 року отримав престижну Міжнародну Дублінську літературну премію. Твір Баррі ‒ це той випадок, коли, якщо є змога, треба читати оригінал. Адже, коли автор акцентує увагу на тому, що його книжка є окремим мовним експериментом, стає зрозуміло: при перекладі автоматично втрачається п’ятдесят відсотків задуму. Письменник, розповідаючи про кримінальні війни міста Боуган, що існує десь у Західній Ірландії 2053-54 років, створив для своїх персонажів мову, яка поєднала ірландську, англійську та арго. У перекладі українською вийшло щось середнє між говіркою батярів і київських гопників, але все одно звучить соковито.
Читайте також: 5 затишних книг, які зігріють вас взимку
За сюжетом маємо постапокаліптичну дійсність, де нема автомобілів, люди, як колись давно, слухають радіо, а банди б’ються на ножах. Негласний володар міста ‒ Альбінос, він же Цибатий, він же Логан Гартнетт, втрачає могутність. Щоб зберегти її та затишшя у Боугані, він вдається до низки інтриг. За їхнім перебігом, розмаїттям морального занепаду містян, а також любовними трикутниками, і доведеться стежити читачеві цього філософсько-крутійського роману.
Кадзуо Ішіґуро "Залишок дня"
"Залишок дня" ‒ найвідоміший твір британського письменника та нобеліата. Вихід цього роману 1989 року засвідчив появу потужного автора, що має неабиякий художній талант, власний стиль і прагнення розвиватися. Книжку було відзначено Букерівською премією та внесено до списків мастрідів найавторитетніших британських медіа. "Залишок дня" зачіпає величезну кількість тем, при цьому автор не дає чітких відповідей, але дає читачеві простір для власних висновків і внутрішніх дискусій. Оповідачем роману є дворецький Стівенс ‒ людина, що понад усе ставить професійний обов’язок. Окреме місце в світогляді чоловіка посідає поняття гідності. Протягом твору воно буде дивувати, спантеличувати і навіть злити читача. Але такий уже він є ‒ цей Стівенс, чоловік втрачених емоцій.
Його колишній господар, лорд Дарлінґтон, помер, а маєток придбав американець Фаррадей. Зрозуміло, що такий контраст не кожен витримає. Але Стівенс, радий залишитися в легендарних стінах Дарлінґтон-Голлу, відчуває відданість новому власнику й береться працювати ще більш завзято. У ставленні до роботи, іншого персоналу, спогадах про минуле розкривається особистість дворецького. В тому, як швидко ви повірите в реальність існування Стівенса, наскільки запекло почнете з ним сперечатися, і виявляється майстерність Ішігуро.
Джон Вільямс "Стоунер"
Про творчість Джона Вільямса, американського письменника, знаного у 1960-70 роках, знову заговорили на початку 2000-х. Перевидання роману "Стоунер", що вперше вийшов 1965 року, виявилося дуже вчасним. Ця книжка нагадала про існування літератури тонкої, ювелірної роботи, в якій нічого не вибухає, не епатує, де автор не міряє сюжет секундами, а спокійно, вдумливо веде оповідь про людину ‒ Вільяма Стоунера. Герой роману народився наприкінці XIX сторіччя на маленькій фермі у штаті Міссурі. Його ще молоді батьки здавалися Стоунеру старими, адже тяжка праця на землі виснажила їх. Хлопчиком Вільям і не думав, що зможе жити десь, де немає кістлявих корів і курок. Але випадок подарував йому навчання в сільськогосподарському коледжі.
Стоунер здобував знання так само, як і працював ‒ наполегливо, але автоматично. Так тривало до курсу англійської літератури. Вільям вирішив покинути вивчення властивостей ґрунтів заради Шекспіра та інших. Перша світова війна зустріне його вже у статусі лектора. Вибір між армією та викладанням є одним із найкращих моментів книжки. Університетські інтриги, невдалий шлюб, несподіване кохання, самотність і радість творчості ‒ усе це є життям Стоунера з постійним, але не реалізованим прагненням цілісності, чистоти та мудрості.
Лукаш Орбітовський "Голова змії"
Трохи брутальна, трохи містична, з підвищеним рівнем адреналіну збірка з дванадцятьох оповідань Лукаша Орбітовського "Голова змії" сподобається тим, хто цінує міцні сюжети, чорний гумор і світ на межі реальності. Орбітовський ‒ знаний у Польщі автор фантастики та горорів. Прозаїк, що має чимало нагород і відзнак, пише історії, у правдивість яких легко повірити, особливо читачеві, що повсюдно шукає символи та знаки невідомих, але могутніх вищих сил. Горор Орбітовського не так лякає, як захоплює. Його оповідання дозволяють здогадатися про можливу розв’язку, але у випадку польського автора, це не мінус, а шпаринка, через яку читач просочується в текст, стаючи свідком, співучасником подій. Переказувати сюжети малої прози ‒ справа невдячна.
Читайте також: Кому заважає сучасна література? П’ять заборонених книжок
Цілком достатньо знати, що Орбітовський пише про провину та її спокуту, відповідальність за вчинки, жадібність, кохання, творчість… Автор не повчає і навіть не попереджає. Він констатує факт: якщо ти ігноруєш чуже горе, ризикуєш потрапити під гарячу руку мстивого привида, якщо женешся за легкими грошима, матимеш прокляття, яке не дасть жити. Не віриш? Наважся перевірити! Читати "Голову змії" все одно, що слухати старий добрий метал ‒ так само добре б’є по відчуттях без зайвих спецефектів.
Діана Акерман "Дружина доглядача зоопарку"
Діана Акерман ‒ американська письменниця і натуралістка. Її любов до художнього слова та допитливість науковиці поєдналися у романі "Дружина доглядача зоопарку". Недарма Акерман на початок твору виносить слово автора, в якому докладно розповідає про підготовку до написання книжки. Для неї важлива достовірність у найдрібніших деталях. Тому перші сторінки оповіді про подружжя Жабінські вражатимуть кількістю подробиць, які складуть загальну картину щастя Яна та Антоніни. Поки в їхній особистий Едем не прийде Друга світова війна, читач встигне дізнатися чимало цікавого про польські традиційні страви, диких мешканців Біловезької пущі та особливості дорослішання дитинчат рисі.
Про що б не розповідала авторка, вона робить це зі скрупульозністю дослідниці, дуже правильно і виважено, аж настільки, що книжка часом нагадуватиме твір на задану тему відмінниці з дошки пошани. У будь-якому разі твір про Голокост важко аналізувати. Зрозуміло, що про цей жах треба нагадувати навіть засобами масової літератури, щоб не забувати і не повторювати страшних помилок. Подвиг Яна та Антоніни, які врятували понад трьох сотень євреїв, беззаперечний. Роман Акерман ‒ справа смаку, але точно не спекуляція.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram
Анастасія ГЕРАСИМОВА для The Village Україна
https://uainfo.org/blognews/1549445482-shcho-chitati-10-knig-lyutogo.html
Кевін Баррі "Місто Боуган"
Дебютний роман ірландського письменника Кевіна Баррі, який 2013 року отримав престижну Міжнародну Дублінську літературну премію. Твір Баррі ‒ це той випадок, коли, якщо є змога, треба читати оригінал. Адже, коли автор акцентує увагу на тому, що його книжка є окремим мовним експериментом, стає зрозуміло: при перекладі автоматично втрачається п’ятдесят відсотків задуму. Письменник, розповідаючи про кримінальні війни міста Боуган, що існує десь у Західній Ірландії 2053-54 років, створив для своїх персонажів мову, яка поєднала ірландську, англійську та арго. У перекладі українською вийшло щось середнє між говіркою батярів і київських гопників, але все одно звучить соковито.
Читайте також: 5 затишних книг, які зігріють вас взимку
За сюжетом маємо постапокаліптичну дійсність, де нема автомобілів, люди, як колись давно, слухають радіо, а банди б’ються на ножах. Негласний володар міста ‒ Альбінос, він же Цибатий, він же Логан Гартнетт, втрачає могутність. Щоб зберегти її та затишшя у Боугані, він вдається до низки інтриг. За їхнім перебігом, розмаїттям морального занепаду містян, а також любовними трикутниками, і доведеться стежити читачеві цього філософсько-крутійського роману.
Кадзуо Ішіґуро "Залишок дня"
"Залишок дня" ‒ найвідоміший твір британського письменника та нобеліата. Вихід цього роману 1989 року засвідчив появу потужного автора, що має неабиякий художній талант, власний стиль і прагнення розвиватися. Книжку було відзначено Букерівською премією та внесено до списків мастрідів найавторитетніших британських медіа. "Залишок дня" зачіпає величезну кількість тем, при цьому автор не дає чітких відповідей, але дає читачеві простір для власних висновків і внутрішніх дискусій. Оповідачем роману є дворецький Стівенс ‒ людина, що понад усе ставить професійний обов’язок. Окреме місце в світогляді чоловіка посідає поняття гідності. Протягом твору воно буде дивувати, спантеличувати і навіть злити читача. Але такий уже він є ‒ цей Стівенс, чоловік втрачених емоцій.
Його колишній господар, лорд Дарлінґтон, помер, а маєток придбав американець Фаррадей. Зрозуміло, що такий контраст не кожен витримає. Але Стівенс, радий залишитися в легендарних стінах Дарлінґтон-Голлу, відчуває відданість новому власнику й береться працювати ще більш завзято. У ставленні до роботи, іншого персоналу, спогадах про минуле розкривається особистість дворецького. В тому, як швидко ви повірите в реальність існування Стівенса, наскільки запекло почнете з ним сперечатися, і виявляється майстерність Ішігуро.
Джон Вільямс "Стоунер"
Про творчість Джона Вільямса, американського письменника, знаного у 1960-70 роках, знову заговорили на початку 2000-х. Перевидання роману "Стоунер", що вперше вийшов 1965 року, виявилося дуже вчасним. Ця книжка нагадала про існування літератури тонкої, ювелірної роботи, в якій нічого не вибухає, не епатує, де автор не міряє сюжет секундами, а спокійно, вдумливо веде оповідь про людину ‒ Вільяма Стоунера. Герой роману народився наприкінці XIX сторіччя на маленькій фермі у штаті Міссурі. Його ще молоді батьки здавалися Стоунеру старими, адже тяжка праця на землі виснажила їх. Хлопчиком Вільям і не думав, що зможе жити десь, де немає кістлявих корів і курок. Але випадок подарував йому навчання в сільськогосподарському коледжі.
Стоунер здобував знання так само, як і працював ‒ наполегливо, але автоматично. Так тривало до курсу англійської літератури. Вільям вирішив покинути вивчення властивостей ґрунтів заради Шекспіра та інших. Перша світова війна зустріне його вже у статусі лектора. Вибір між армією та викладанням є одним із найкращих моментів книжки. Університетські інтриги, невдалий шлюб, несподіване кохання, самотність і радість творчості ‒ усе це є життям Стоунера з постійним, але не реалізованим прагненням цілісності, чистоти та мудрості.
Лукаш Орбітовський "Голова змії"
Трохи брутальна, трохи містична, з підвищеним рівнем адреналіну збірка з дванадцятьох оповідань Лукаша Орбітовського "Голова змії" сподобається тим, хто цінує міцні сюжети, чорний гумор і світ на межі реальності. Орбітовський ‒ знаний у Польщі автор фантастики та горорів. Прозаїк, що має чимало нагород і відзнак, пише історії, у правдивість яких легко повірити, особливо читачеві, що повсюдно шукає символи та знаки невідомих, але могутніх вищих сил. Горор Орбітовського не так лякає, як захоплює. Його оповідання дозволяють здогадатися про можливу розв’язку, але у випадку польського автора, це не мінус, а шпаринка, через яку читач просочується в текст, стаючи свідком, співучасником подій. Переказувати сюжети малої прози ‒ справа невдячна.
Читайте також: Кому заважає сучасна література? П’ять заборонених книжок
Цілком достатньо знати, що Орбітовський пише про провину та її спокуту, відповідальність за вчинки, жадібність, кохання, творчість… Автор не повчає і навіть не попереджає. Він констатує факт: якщо ти ігноруєш чуже горе, ризикуєш потрапити під гарячу руку мстивого привида, якщо женешся за легкими грошима, матимеш прокляття, яке не дасть жити. Не віриш? Наважся перевірити! Читати "Голову змії" все одно, що слухати старий добрий метал ‒ так само добре б’є по відчуттях без зайвих спецефектів.
Діана Акерман "Дружина доглядача зоопарку"
Діана Акерман ‒ американська письменниця і натуралістка. Її любов до художнього слова та допитливість науковиці поєдналися у романі "Дружина доглядача зоопарку". Недарма Акерман на початок твору виносить слово автора, в якому докладно розповідає про підготовку до написання книжки. Для неї важлива достовірність у найдрібніших деталях. Тому перші сторінки оповіді про подружжя Жабінські вражатимуть кількістю подробиць, які складуть загальну картину щастя Яна та Антоніни. Поки в їхній особистий Едем не прийде Друга світова війна, читач встигне дізнатися чимало цікавого про польські традиційні страви, диких мешканців Біловезької пущі та особливості дорослішання дитинчат рисі.
Про що б не розповідала авторка, вона робить це зі скрупульозністю дослідниці, дуже правильно і виважено, аж настільки, що книжка часом нагадуватиме твір на задану тему відмінниці з дошки пошани. У будь-якому разі твір про Голокост важко аналізувати. Зрозуміло, що про цей жах треба нагадувати навіть засобами масової літератури, щоб не забувати і не повторювати страшних помилок. Подвиг Яна та Антоніни, які врятували понад трьох сотень євреїв, беззаперечний. Роман Акерман ‒ справа смаку, але точно не спекуляція.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram
Анастасія ГЕРАСИМОВА для The Village Україна
https://uainfo.org/blognews/1549445482-shcho-chitati-10-knig-lyutogo.html
Сьогодні відзначають День бабака: історія свята та прогноз для жителів України Детальніше читайте на УНІАН: https://www.unian.ua/lite/holidays/10852808-sogodni-vidznachayut-den-babaka-istoriya-svyata-ta-prognoz-dlya-zhiteliv-ukrajini.html
Звичай прогнозувати прихід весни за поведінкою бабака існує вже понад 130 років. Щороку це відбувається на початку лютого.
День бабака (Groundhog Day) – традиційне народне свято в США і Канаді, яке відзначається щорічно 2 лютого. По-іншому це веселе й улюблене серед американців і канадців свято ще можна назвати днем чотириногих та пухнастих метеорологів. Так, ґрунтуючись на поведінці бабака, цього дня складають прогноз щодо настання весни. День бабака: історія появи Зародилася традиція прогнозувати погоду за поведінкою звірятка понад 130 років тому. Так, у 1886 році в штаті Пенсільванія вперше розбудили сплячого взимку бабака, змусивши його зробити прогноз погоди. Святкування прижилося і перетворилося на народне свято, а Пенсільванія стала місцем, куди 2 лютого стікаються натовпи туристів. Читайте також Релігійні свята у лютому 2020: православний церковний календар на місяць Найперший і найбільш знаменитий офіційний бабак-метеоролог Філ мешкає в містечку Панксатоні на Індичій Гірці (штат Пенсільванія). Вважається, що Філ робить прогнози з 1886 року, хоча жити тварини в неволі можуть не більш як 10-15 років. Члени Клубу бабака стверджують, що секрет його довголіття у спеціальному еліксирі. У наші дні загалом налічується семеро найбільш відомих у світі бабаків-метеорологів: Філ, Віллі, Чак, Сем, Біллі, Джиммі та Генерал Лі. Як святкують День бабака Головні заходи проходять, звісно ж, у невеличкому місті Панксатоні в штаті Пенсільванія, де живе офіційний бабак-метеоролог. Святкування тривають зазвичай 3 дні. Рано-вранці 2 лютого на цю Гірку приходять джентльмени в смокінгах і циліндрах – члени Клубу бабака. Один із них має здійснити головний ритуал – розбудити бабака Філа й витягти його з нірки, аби той своєю поведінкою спрогнозував, коли прийде весна. Згідно із повір’ям, якщо тварина залишила свою нору – зима невдовзі закінчиться і варто чекати ранню весну. Якщо ж бабак ховається назад у нору – значить попереду ще 6 тижнів зими. Традиції святкування Дня бабака / фото: hir.ma На честь цієї події в штаті проводиться щорічний фестиваль. Веселі й святкові гуляння відбуваються у місцях проживання всіх найбільш відомих бабаків-метеорологів і є дуже привабливими для туристів. Цікаво, що про День бабака в усьому світі дізналися після виходу в 1993 році однойменного фільму з Біллом Мюрреєм у головній ролі. У кінострічці події відбуваються в місті Панксатоні 2 лютого під час святкування Дня бабака. Точність прогнозів бабака-синоптика За всю історію існування свята прогнози не завжди були правдивими. Часто трапляються також ситуації, що тварини з різних міст роблять різні прогнози. Однак, незважаючи на це, всі американці та канадці, щороку обов’язково стежать за поведінкою природного синоптика. За підрахунками американських кліматологів, точність прогнозів Філа становить 39%. Проте його шанувальники і деякі дослідники свята стверджують про точність від 75% до 90%. День бабака в Україні Свої бабаки-синоптики є також і в Україні. Їх тут двоє – у Харкові та Львові. Читайте також Вихідні та свята у лютому 2020: коли й скільки будемо відпочивати (календар) Так, на Слобожанщині популярним є чотирилапий синоптик – бабак Тимко. Він мешкає у Харкові. Свій прогноз на весну Тимко III зробив напередодні, 1 лютого. Чотирилапий синоптик, зокрема, спрогнозував, що весна прийде через 6 тижнів. Другий пухнастий синоптик – галицька бабачиха Маруся – живе у Львівському дитячому еколого-натуралістичному центрі. Свої обов’язки Маруся виконує з 2016 року після того, як замінила на цій "посаді" попередників. Однак, на відміну від Тимка, Марусю будять 15 лютого – на Стрітення Господнє.
Детальніше читайте на УНІАН: https://www.unian.ua/lite/holidays/10852808-sogodni-vidznachayut-den-babaka-istoriya-svyata-ta-prognoz-dlya-zhiteliv-ukrajini.html
День бабака (Groundhog Day) – традиційне народне свято в США і Канаді, яке відзначається щорічно 2 лютого. По-іншому це веселе й улюблене серед американців і канадців свято ще можна назвати днем чотириногих та пухнастих метеорологів. Так, ґрунтуючись на поведінці бабака, цього дня складають прогноз щодо настання весни. День бабака: історія появи Зародилася традиція прогнозувати погоду за поведінкою звірятка понад 130 років тому. Так, у 1886 році в штаті Пенсільванія вперше розбудили сплячого взимку бабака, змусивши його зробити прогноз погоди. Святкування прижилося і перетворилося на народне свято, а Пенсільванія стала місцем, куди 2 лютого стікаються натовпи туристів. Читайте також Релігійні свята у лютому 2020: православний церковний календар на місяць Найперший і найбільш знаменитий офіційний бабак-метеоролог Філ мешкає в містечку Панксатоні на Індичій Гірці (штат Пенсільванія). Вважається, що Філ робить прогнози з 1886 року, хоча жити тварини в неволі можуть не більш як 10-15 років. Члени Клубу бабака стверджують, що секрет його довголіття у спеціальному еліксирі. У наші дні загалом налічується семеро найбільш відомих у світі бабаків-метеорологів: Філ, Віллі, Чак, Сем, Біллі, Джиммі та Генерал Лі. Як святкують День бабака Головні заходи проходять, звісно ж, у невеличкому місті Панксатоні в штаті Пенсільванія, де живе офіційний бабак-метеоролог. Святкування тривають зазвичай 3 дні. Рано-вранці 2 лютого на цю Гірку приходять джентльмени в смокінгах і циліндрах – члени Клубу бабака. Один із них має здійснити головний ритуал – розбудити бабака Філа й витягти його з нірки, аби той своєю поведінкою спрогнозував, коли прийде весна. Згідно із повір’ям, якщо тварина залишила свою нору – зима невдовзі закінчиться і варто чекати ранню весну. Якщо ж бабак ховається назад у нору – значить попереду ще 6 тижнів зими. Традиції святкування Дня бабака / фото: hir.ma На честь цієї події в штаті проводиться щорічний фестиваль. Веселі й святкові гуляння відбуваються у місцях проживання всіх найбільш відомих бабаків-метеорологів і є дуже привабливими для туристів. Цікаво, що про День бабака в усьому світі дізналися після виходу в 1993 році однойменного фільму з Біллом Мюрреєм у головній ролі. У кінострічці події відбуваються в місті Панксатоні 2 лютого під час святкування Дня бабака. Точність прогнозів бабака-синоптика За всю історію існування свята прогнози не завжди були правдивими. Часто трапляються також ситуації, що тварини з різних міст роблять різні прогнози. Однак, незважаючи на це, всі американці та канадці, щороку обов’язково стежать за поведінкою природного синоптика. За підрахунками американських кліматологів, точність прогнозів Філа становить 39%. Проте його шанувальники і деякі дослідники свята стверджують про точність від 75% до 90%. День бабака в Україні Свої бабаки-синоптики є також і в Україні. Їх тут двоє – у Харкові та Львові. Читайте також Вихідні та свята у лютому 2020: коли й скільки будемо відпочивати (календар) Так, на Слобожанщині популярним є чотирилапий синоптик – бабак Тимко. Він мешкає у Харкові. Свій прогноз на весну Тимко III зробив напередодні, 1 лютого. Чотирилапий синоптик, зокрема, спрогнозував, що весна прийде через 6 тижнів. Другий пухнастий синоптик – галицька бабачиха Маруся – живе у Львівському дитячому еколого-натуралістичному центрі. Свої обов’язки Маруся виконує з 2016 року після того, як замінила на цій "посаді" попередників. Однак, на відміну від Тимка, Марусю будять 15 лютого – на Стрітення Господнє.
Детальніше читайте на УНІАН: https://www.unian.ua/lite/holidays/10852808-sogodni-vidznachayut-den-babaka-istoriya-svyata-ta-prognoz-dlya-zhiteliv-ukrajini.html
Підписатися на:
Дописи (Atom)