15 грудня - Міжнародний день чаю: ФАКТИ про цей напій

Чай – це напій, без якого неможливо уявити жодного дня. Деякі цікаві факти зібрала Ukr.Media.

1. Схід п'є чай понад 5 тисяч років. А Захід - всього лише трохи більше 400 років.

2. До 1800-х років кубики чаю використовувалися у Сибіру як гроші.

3. Чайні пакетики з'явилися в США в 1904 році. Деякі туристи вважають це найгіршим винаходом в світі!

4. Найбільше у світі чай п'є Ірландія, а Британія - тільки на другому місці.

5. Чай - національний напій Ірану і Афганістану.

6. Існує понад 1500 видів чаю.

7. Найбільше чаю виробляє Китай, від нього майже не відстає Індія.

8. Ще один винахід США - холодний чай, хоча є версія, що його придумав один британський продавець чаю на Всесвітній виставці в Сент-Луїсі в 1904 році.

9. Саме холодний чай найбільше п'ють у США - 85%.

10. Після води, чай - найбільш споживаний напій на Землі.

11. У Китаї чорний чай називається червоним.

12. Найдорожче в світі чаювання пропонує готель «Рітц Карлтон» в Гонконзі. Чай на двох там коштує майже 9 тисяч доларів.

13. Чорний чай складає близько 75% всього споживаного в світі.

14. У Китаї під час чайної церемонії заведено дякувати господарям за гостинність постукуванням пальців по столу.

15. Після Бостонського чаювання чай втратив свою популярність в Америці, де і понині більшість населення віддає перевагу каві.

16. Чай не завжди був популярний у Великобританії. Хоча вперше напій завезли до країни в 1657 році, його стали вживати тільки у другій половині XVIII століття.

17. Довгий час в Англію чай доставляли контрабандою і продавали у закритих кав'ярнях, куди допускали лише чоловіків.

18. «Lipton» - найпопулярніша в світі марка чаю.

19. В США виробником чаю є Південна Кароліна - єдиний штат з чайною плантацією.

20. Вважається, що дубильна кислота в чорному чаї може допомогти видалити бородавки.

21. Чайні таніни сприяють зупинці кровотечі і перешкоджають розвитку запалення.

22. Торгівля чаєм прискорила розвиток взаємодії Сходу і Заходу.

23. Ми можемо бути вдячні чаю за створення швидкохідних транспортних суден.

24. Легенда свідчить, що чай був винайдений в 2737 році до нашої ери, коли другий імператор Китаю Шень Нинг випадково впустив чайне листя в окріп.

25. Більшу частину чаю у світі вирощують в гірських тропічних регіонах.

26. В зеленому чаї міститься на 50% більше вітаміну C, ніж в чорному.

27. Всі різновиди чаю діляться на такі категорії: чорний, зелений, червоний, жовтий. Колір є зовнішнім відображенням біохімічних якостей чайного листа.

28. В Англії прийнято наливати в чашку спочатку молоко, а потім чай. Такий спосіб приготування називається чаєм по-англійськи.

29. Щоденно у всьому світі випивається 3 мільярди чашок чаю.

30. Гадати можна не тільки на каву. Знання про чайні таїнства називається тасеологія або тасеографія.

П’ять найкращих книжок року. Фіналісти Книги року ВВС


13 грудня відбудеться фінал конкурсу Книга року ВВС. Найкращі твори обирають у трьох номінаціях - Книга року ВВС, Дитяча Книга року ВВС та Книга року ВВС - Есеїстика.


"Доця", Тамара Горіха Зерня
"Ця книга про любов…", - так починається анотація до книги Тамари Горіхи Зерні "Доця".
Події роману розвиваються у 2014 році у Донецьку, де героїня втратила родину, дім, роботу, ілюзії - і саме тут зібрала уламки життя заново, віднайшла новий смисл і опору.

"Ця книга як дзеркало, дає можливість підсвітити темні плями і зазирнути у секретні місця. Зрозуміти і відчути на собі, як це - стати жителем окупованого Донецька влітку 2014-го, мішенню і легкою здобиччю", - говорить про свій роман Тамара Горіха Зерня.
"Найкраща на сьогодні книжка про україно-російську війну, - ділиться враженнями після прочитання журналістка, член Нацради з питань телебачення і радіомовлення і член журі конкурсу Ольга Герасим'юк, - І така, страшна, що на кожній сторінці робишся крихкий і - ніжний, задихаєшся від зримого й простого відчуття, що тебе ніяк не омине це місце, де "у світі відбувається битва добра зі злом".
"Ми провалюємося у кролячу нору. Все, на що можна опертися, розсипається під руками на порох. Тут реальність розходиться із здоровим глуздом, я заплющую очі і вдаю, що мене немає", - цитата з роману "Доця", яку обрала Тамара Горіха Зерня.


"Клавка", Марина Гримич
Дія роману Марини Гримич "Клавка" відбувається у Спілці письменників України у 1947 році під час сумнозвісного розгрому української літератури, відомого, зокрема, паплюженням Юрія Яновського та Максима Рильського.
Українських літераторів - колег по перу, сусідів по дому - нацьковували одне на одного, користуючись їхніми амбіціями. Учасники подій по-різному вийшли з нелегкої етичної ситуації - хто з високо піднятою головою і посмішкою на устах, а хто в ганьбі і досмертних докорах сумління.
У вирі подій - молода дівчинка Клавка, друкарка спілки письменників, яка знає багато таємниць, опинилась у любовному трикутнику.

"Роман Марини Гримич приваблює насамперед історичним антуражем. Ідеться про повоєнний Київ другої половини сорокових, про життя серед руїн. З-поміж уцілілих - знаменитий Роліт (будинок робітників літератури). Радість перемоги затьмарюється війною радянських можновладців зі своїм власним народом", - говорить про "Клавку" Віра Агеєва, член журі і професорка "Києво - Могилянської академії".
"Для чого читати "Клавку"? Дізнатися щось новеньке. Отримати від цього задоволення або незадоволення", - розповідає Марина Гримич, авторка книжки.


"Танець недоумка", Ілларіон Павлюк
"Страх - це кокаїн. Він робить глухим до аргументів розуму, і ти бачиш тільки те, що боїшся побачити", - це цитата з роману-фантастики Ілларіона Павлюка про пригоди космічного біолога Гіля.
Гіль переживає не найкращі часи: безробіття, сім'я на межі розлучення, ще й висока ймовірність, що проявиться спадкова генетична хвороба.
І ось неочікувано з'являється пропозиція роботи - наукова експедиція на далеку планету на десятки років, з якої можна не повернутися.
"Щойно людині в її неспокійному бутті випадає мати справу з персональними чи соціальними викликами, як вона одразу ж наважується на неймовірні речі, аби справдити своє існування в світі. Приблизно такою і є загальна стратегія життя головного героя роману", - говорить про книжку Тарас Лютий, філософ, письменник і член журі конкурсу Книга року ВВС.
"Мою книжку треба читати, бо це захопливий, неймовірно цікавий спосіб дізнатися дещо новеньке про самого себе", - розповідає автор Ілларіон Павлюк.


"По той бік сонця", Ксенія Фукс
"Вам було коли-небудь сумно до болю у грудній клітці? Вам було коли-небудь настільки задушливо від людського нерозуміння, що неможливо дихати? Вам було коли-небудь настільки самотньо, що не хотілося жити?", - запитують у читача в анотації роману "По той бік сонця".
Його головна героїня опиняється на межі. Це приводить її до закритого відділення психіатричної лікарні, де вона починає власну боротьбу, щоб знову знайти надію, радість та саму себе.
"Може, в усьому винен час? Нова епоха? Нове покоління? - Не сміши мене. Час завжди однаковий для тих, хто здатний до саморефлексії. Раніше винуватили у всьому шістдесяті, холодну війну. А до того були двадцяті, Перша світова й "втрачене покоління". Просто зараз навчилися про це говорити. Відкрито й не соромлячись. Ти сама навчилася про це говорити", - це улюблена цитата авторки з роману.
"Чому треба читати книжку? Аби зрозуміти, що наше психологічне здоров'я так само потребує догляду та уваги як і фізичне. Аби не боятись говорити про свої страхи, емоції, проблеми, аби загалом НЕ боятись говорити. Аби зрозуміти людей, які мали або мають проблеми з психікою, а також з чим таким людям доводиться стикатися в суспільстві", - розповідає Ксенія Фукс.
"Перша книжка авторки - і перша книжка в Україні про депресію, про психологічний розлад, про стосунки людини в розладі з життям ...Дуже українська історія - фактично це біографічний текст, схоже, її героїня - це вона, донеччанка, що живе в Штутгарті, як і її героїня, в дитинстві відторгнута мамою, переселенка в Німеччину й пацієнтка психіатричної лікарні. Історія однієї самотності - це підзаголовок і фабула книжки. Ксенія Фукс сміливо й щемно розпочала абсолютно потрібну терапію - в першу чергу через вголос сказане на тему однієї з суспільних стигм", - говорить про книжку журналістка, член Нацради з питань телебачення і радіомовлення і член журі конкурсу Ольга Герасим'юк.


"Район "Д", Артем Чех
"Район "Д" - збірка історій, з яких поступово вимальовується самокритичний портрет автора, у якому можна розгледіти риси хуторянства і космополітизму, дріб'язковості й великодушності та ще багато чого.
Водночас це груповий портрет кількох десятків більш або менш прописаних мешканців згаданого черкаського району з їхніми спробами пережити несподіваний перехід від пізньорадянської до ранньо незалежної України.
"Можливо, прочитавши "Район "Д", можна випустити власних монстрів з темного минулого, що чатують за кожним спомином про свої молодість, юність, дитинство", - говорить автор Артем Чех.
Прірва всередині підлітка: рецензія на "Район Д" Артема Чеха
"Звідси завжди хотілося втекти. Втеча як порятунок була для місцевих звичною парадигмою мрій та бажань. У дитинстві тобі немає куди бігти і, власне, не виникає подібного бажання. Навіщо, а - головне - куди тікати? Все зрозуміло, звично, затишно, чисто, а - головне - захищені твої основні інтереси: відчуття сім'ї, відчуття видимих і уявних кордонів твого світу…", - улюблена цитата Артема Чеха.
"Моторошні запахи людського життя і занепаду, які сусідять із вічними пахощами вишень і абрикос, уся краса і потворність світу сплелися у цій книжці. Від того боляче і гарно водночас", - говорить Марта Шокало, член журі конкурсу і головна редакторка ВВС Україна.

Мастрід листопада: 10 книг, які варто прочитати у останній місяць осені


Розгубились, що читати у листопаді? Не дивно – українські видавництва видають все більше і більше крутих книжок! Блог Yakaboo розповідає, на що варто звернути увагу в цьому місяці.

«Моя неймовірна подруга» Елена Ферранте (КСД, 2018, пер. Любов Котляр)
Цією італійською письменницею наразі зачитується вся Європа. Книга «Моя неймовірна подруга» вже виходила друком у КСД, проте її розкритикували за переклад. Тому видавництво зробило перевидання, вже з новим, більш якісним перекладом. Дві головні героїні цього роману – Елена та Ліла – з дитинства разом. Обидві хочуть досягнути успіху та стати багатими, проте шляхи вони вибрали для цього різні. Елена наполегливо здобуває освіту, а обдарована Ліла працює в сімейній взуттєвій майстерні, готуючись до весілля. Це наче гра, у якій Елена і Ліла зробили різні ставки. Яка з них переможе?


«Текст-пекс-шмекс. Магія переконливих текстів» Вільям Зінсер (Наш формат, 2018, пер. Дмитро Кожедуб)
Новинка від «Нашого формату». У світі було продано понад мільйон екземплярів цієї книжки. Це щось типу «Пиши, сокращай», але від американського письменника. Журналіст та письменник Вільям Зінсер розповідає, як написати будь-який текст: від поста в Фейсбуці до цілої статті. Як позбавитись штампів та всього зайвого в тексті, і зробити його таким, щоб текст читали та поширювали.



Чак Поланік «Виправний день» (КСД, 2018, пер. В.Куч)
Найновіший роман майстра. Якщо ви любите Поланіка, то точно не пройдете повз цю книгу. Чак написав її у 2018 році, лишається сподіватись, що швидкість перекладу від КСД не вплинула на якість.

Нова книга – щось схоже на антиутопію. Зроблено те, про що часто кажуть популісти: уряд знищено, політики вбиті – здавалося б, має початий рай. Але щось пішло не так…


Олександр Бойченко «Країна за Збручем» (Книги-ХХІ, 2018)
Ще одна новинка, яку давно очікували поціновувачі Бойченка. Це (як називає автор) «новелістичні есеї та есеїстичні новели» писалися для сайту zbruc.eu і журналу «Країна». «За решту потенційних читацьких асоціацій, конотацій та аберацій автор відповідальності не несе», – говориться в анотації.


«Руки розбійника» Фінн-Олє Гайнріх (ВСЛ, 2018, пер. Ірина Загладько)
Ця підліткова книжка від німецького письменника Фінна-Олє Гайнрі мало кого лишить байдужими. Після закінчення школи двоє друзів наважуються на аван­тюру — вирушають до Стамбула. Самюель сподівається знайти там свого майже невідомого батька, власну ідентичність, відчуття дому, якого він ніколи не мав. Янік — навпаки, намагається втекти від ідеального дому, досконалих батьків та родинного затишку. Та насамперед Янік хоче переконатися, чи між ним і Самюелем все ще існує дружба, адже перед поїздкою трапилося те, що може безповоротно вплинути на їхні стосунки…


«Найтемніша темрява» Кріс Гедфілд (Жорж, 2018, пер. Оксана Дятел)
Книга для дітей від відомого канадського астронавта Кріса Хедфілда. Кріс із дитинства мріяв бути астронавтом. І ще він дуже боявся темряви і тих, хто в ній ховається. Але одного дня він дізнався, що омріяний космос – то суцільна темрява. Чи подолає він цю перешкоду на шляху до своєї мрії? Історія автобіографічна, тож автор на власному прикладі доводить, що не варто боятися, а впевнено йти своїм шляхом.



«Позивний «Бандерас»» Сергій Дзюба, Артемій Кірсанов (Фабула, 2018)
Той самий випадок, коли екранізація вийшла раніше за саму книгу. Не важливо, ходили ви на фільм «Позивний «Бандерас»», чи ні, обов’язково купіть і прочитайте цю книгу! Вона про те, які люди захищають наш з вами спокій та наше життя. Це книга-бойовик, заснована на реальних подіях. У зоні АТО у вересні 2014 року за «наводкою» диверсанта скоєно теракт — сепаратисти знищили маршрутку, загинуло дванадцятеро дорослих і дитина. Стає відомо, що інформатор ворога — службовець української армії, водночас шляхом радіоперехоплення з’ясовується, що в цьому регіоні чекають на прибуття полковника російського ГРУ. Розпочинається операція зі знешкодження диверсанта, здійснення якої доручають групі контррозвідників на чолі з капітаном Антоном Саєнком…


«Я ж вам казав! Сучасна eкономіка за Гайманом Мінськи» Рендал Рей (Наш формат, 2018, пер. А. Бузинник, Є. Гагаркіна, О. Сосновська
Основна ідея Мінськи полягає в тому, що «стабільність дестабілізує». Щойно система досягає рівноваги, поведінка людей, економічна політика та й власне бізнес — усе починає змінюватися. Унаслідок цього система стає слабкою та нестабільною.

Якщо любите економіку, а передусім – небанальну економіку, ця книга просто мусить увійти у ваш осінній мастрід-список!




Андрій Любка «Твій погляд, Чіо-Чіо-сан» (Книги-ХХІ, 2018)
Щоб прочитати цю книгу, у вас є, як мінімум, дві причини: 1) її написав Андрій Любка; 2) якщо купите її в листопаді на Yakaboo, можете виграти спільний похід з Андрієм у Національну оперу України! Докладніше читайте тут.

Сюжет такий: п’яний суддя на пішохідному переході збиває на смерть молоду жінку і, ясна річ, без особливих зусиль уникає покарання. Але чоловік збитої – не з тих, кого можна купити чи залякати, він краще втратить усе, та відомстить. Психологічний трилер про сучасну Україну, де вартість людського життя вимірюється хабарами, а вбивці стоять у перших рядах на церковних службах.

«Татуювальник Аушвіцу» Гізер Морріс (#книголав, 2018, пер. Людмила Захарченко)
Дебютний роман австралійської письменниці Гізер Морріс про силу кохання, віри й внутрішнього спротиву, завдяки яким можна пройти крізь найтяжчі випробування. Книжку написано на основі реальних подій. У 1942 році у концентраційному таборі «Аушвіц» зустріли одне одного Лалі Соколов та Гіта Фурман. У неї стерлося татуювання з порядковим номером, він мав набити новий… Це було кохання з першого погляду. Молодим людям судилося пережити страшні випробування, розлуку й омріяне возз’єднання, яке переросло у 56 років щасливого подружнього життя.

Топ-10 українських книг, які читає весь світ

Сьогодні вся Україна відзначає День української писемності, тож ми спробували зібрати твори української літератури, які читає весь світ.

Історія України, українських сердець і різних життєвих сюжетів представлена в кращих творах наших письменників, поступово знаходить шлях до умів і сердець читачів не тільки в нашій країні, але і у всьому світі.

“Польові дослідження з українського сексу” Оксана Забужко

Роман про небезпеку повного занурення в іншу людину, про тотальну любов, яка вимагає від жінки відмови від самої себе, свого таланту, місії та простору, від своєї душі і долі. Роман видано англійською, болгарською, голландською, італійською, німецькою, польською, румунською, російською, сербською, шведською та чеською мовами. Інші твори Оксани Забужко: “Сестро, сестро”, “Казка про калинову сопілку”, “Музей покинутих секретів” теж видаються у перекладі за кордоном. Їх обов’язково потрібно прочитати.

“Перверзія” Юрій Андрухович

Науковий симпозіум у Венеції, тема якого звучить так: “Пост-карнавальне безглуздя світу: що на обрії?”. На сипозіум намагається дістатись через Мюнхен український письменник Станіслав Перфецький, якого підвозить дивна сімейна пара: Ада Цитрина і німий Доктор Янус Марія Різенбокк. У Венеції Перфецький, кинувшись за повією, потрапляє на сектантське богослужіння: представники мігрантів різних національностей поклоняються новому божеству, якому в кінці церемонії приносять в жертву велику рибу. А далі сюжет закручується так, що фінал його Перфецький знаходить тільки на віддаленому острові Сан-Мікеле, знайшовши, нарешті, єдиного священика, який може вислухати його сповідь і поговорити з ним про Україну. Роман виданий багатьма мовами, як і ще один культовий твір автора – “Московіада”.

“Месопотамія” Сергій Жадан

Це дев’ять історій у прозі і тридцять віршованих уточнень. Всі тексти цієї книги – про одне середовище, герої переходять з однієї історії в іншу, а потім і у вірші. Філософські відступи, фантастичні образи, вишукані метафори і специфічний гумор – тут є все, що так приваблює у творах Жадана. Це історії Вавилона, переказані для тих, хто цікавиться питаннями любові і смерті. Історії про життя міста, що лежить між двох річок, біографії персонажів, які борються за своє право бути почутими, хроніку вуличних сутичок і щоденних пристрастей. Роман дуже популярний за кордоном.

“Культ” Любко Дереш

“Культ” – перший роман Любомира (Любка) Дереша. У далекому 2001 році юному автору було 16 років. Дехто визначає жанр цього твору як фентезі, але, як би там не було, роман Дереша “передає привіт” таким метрам готики і фентезі як По, Желязни або Лавкрафт. Роман перекладений і виданий у Сербії, Болгарії, Польщі, Німеччині, Італії та Франції.

“Пікнік на льоду” / “Смерть стороннього” Андрій Курков

Курков, мабуть, один з найбільш видаваних за кордоном письменників України, переклади його “Пікніка на льоду” публікували кращі видавництва. Англійською книга вийшла під назвою “Смерть і пінгвін” (Death and the Penguin), і в багатьох мовах зберегли цей варіант. На сьогодні роман перейкладени п’ятьма мовами, у тому числі англійською, німецькою та італійською. Чим зацікавив сюжет зарубіжних читачів? Тим, що це дуже цікавий інтелектуальний детектив. Журналіст Віктор Золотарьов отримує незвичайне завдання від великої газети: писати некрологи на видних впливових людей, хоча всі вони поки ще живі. Поступово він розуміє, що став учасником великої гри тіньових структур, вийти з якої живим виявляється майже нереальним завданням. Твори Куркова перекладені 37 мовами світу.

“Танго смерті” Юрій Винничук

Цей роман названий Книгою року ВВС 2012 року. Дія роману відбувається у двох сюжетних лініях. У першій ми зустрічаємо чотирьох друзів: українця, поляка, німця і єврея, які живуть у довоєнному Львові. Їх батьки були бійцями армії УНР і загинули в 1921 під Базаром. Молоді люди переживають усі перипетії свого віку, але ні за що не зраджують дружби. Друга сюжетна лінія має інших персонажів, а дія її відбувається не тільки у Львові, а й у Туреччині. Обидві лінії перетинаються у несподіваному фіналі. Твори Винничука видавалися в Англії, Аргентині, Білорусі, Канаді, Німеччині, Польщі, Сербії, США, Франції, Хорватії та Чехії.

“НепрОсті” Тарас Прохасько

НепрОсті – хто це такі? Гуцули називають так людей, які відрізняються від інших знаннями та вміннями, чим можуть принести користь або завдати шкоди іншим людям. Роман присвячений “альтернативній” історії Карпат, його дія відбувається в період з 1913 по 1951 роки. Карпати були одночасно і дуже архаїчним середовищем і, як не парадоксально звучить, дуже відкритою зоною міжкультурного спілкування. Ось цей другий міф, про відкриті Карпати, і є його альтернативною історією. Твори Прохаська перекладені англійською, німецькою, польською мовами.

“Ворошиловград” Сергій Жадан

Етапний роман автора, який на момент його написання вже сам по собі формував порядок денний в українському літературно-мистецькому житті. Ніби банальна, звичайна історія про віджату бензоколонку, перетворюється на детально виписану історію звичаїв пострадянської України.

У якийсь момент вже не має значення, де відбувається дія – на Сході чи на Заході. Тому що, виявляється, у кожного з нас свій маленький Луганськ. “Книга року ВВС” цей роман Жадана визнаний найкращим за десять років існування конкурсу.

В анотації видавництва сказано, що роман “Ворошиловград” – твір жорсткий, меланхолійний і реалістичний.

“Око прірви”/”Чотири романи” Валерий Шевчук

Жанр цього роману – історично-містична антиутопія. Дія його відбувається у далекому XVI столітті, але натякає автор, звичайно ж, на тоталітарний режим СРСР. Твори Шевчука вже давно видаються англійською, польською та німецькою мовами.

“Останнє бажання” Евгенія Кононенко

Як помирають письменники, які брехали все життя? Прислужували режиму, писали книги, яких ніхто не читав, хоча за гонорари сім’я літератора жила в достатку. Ніхто не піде з життя, поки не розповість правди. Навіть, якщо зошит з автобіографією потрапить до рук сина, пролежавши серед купи непотрібних чернеток півтора десятка років. Євгенія Кононенко – чудовий автор і перекладач художньої літератури. Її твори перекладені англійською, німецькою, французькою, хорватською, фінською, польською, білоруською та японською мовами.

ЯКИЙ СТОСУНОК МАЄ ГЕЛЛОВІН ДО УКРАЇНИ?

Незабаром нас очікує дещо контроверсійне свято. Для когось Гелловін – це можливість стати казковим чудернацьким створінням і повеселитися з друзями. А хтось вважає, що це "диявольське святкування, яке не повинно з'являтись у лексиконі українців". Що ж, у кожного своя думка. Але яке ж все-таки відношення Гелловін має до України?

По суті, ніякого. Якщо не брати до уваги той факт, що останніми роками свято стає все популярнішим серед української молоді. Ви, мабуть, скажете, що це неповага до власних звичаїв, чи, боронь Боже, диявольські забави.

Звичайно, ми повинні перш за все дотримуватись своїх власних традицій, але потрібно поважати й інші культури. Інакше нам не стати частиною світової спільноти, до якої ми так прагнемо. А коли ми навчимося адекватно сприймати інші культури, зможемо поділитися зі світом і своїми звичаями та традиціями. Головне, щоби цей процес відбувався без упереджень та забобонів.

І те, що в цей день дітлахи перевдягаються у різноманітні костюми, деколи й не дуже "світлі" та "добрі", ще нічого не означає. Адже ви забуваєте, що окрім чортенят і вампірчиків, на вулицях можна зустріти також білосніжок та суперменів.


Однак асоціація не випадкова. Вважається, що в цей день уся нечисть приходить у наш світ погуляти, так би мовити, ну й нашкодити комусь, звичайно. Але що ми насправді знаємо про це свято, що так гучно протестуємо проти нього?

Давайте зануримось в історію і все ж таки спробуємо зрозуміти причини виникнення Гелловіну. Виявляється, свято досить старовинне, і навряд чи будь-чиї предки, древні народи із самобутньою культурою, поклонялися б нечистій силі. Окрім того, свято не тільки американське, його здавна відзначають багато англомовних держав.

Так, Гелловін походить від старовинного кельтського свята жнив та дня мертвих (не спішіть з повчаннями, дочитайте до кінця). Все почалось з невинного 1 листопада, яке древні кельти обрали для особливого святкування – Савину (День вшанування предків і щось на кшталт нового року). Це був день, коли на землю падав перший сніг, зима приходила на зміну літу, а кельти збирали врожай. Не дивно, що в такий моторошний час, вважалося, мертві повертаються на землю, аби відвідати живих родичів.


Що ж тут поганого? Не тільки кельти вірили у те, що душі померлих можуть відвідувати живих. Слов'яни (особливо українці та білоруси), наприклад, періодично здійснювали обряди під назвою "Діди", "Баби" та "Діти" для поминання померлих родичів. У відповідні дні люди йшли на могили рідних і вшановували їх, приносячи гарячі поминальні страви (вважалось, що духи могли вдихати запах цієї їжі). А під час сімейних трапез на столі з'являлись додаткові столові предмети для гостей з потойбіччя. Окремо згадувалось ім'я кожного предка.

А ще, якщо пригадуєте, різдвяною прикрасою столу в українців споконвіків був дідух, який символізував не тільки врожай та добробут, а й предка, зачинателя та оберега роду, тобто мав пряме відношення до вищезгаданого обряду. Цей символ не є насправді християнським, він має язичницьке коріння. Наші предки вірили, що це дух всіх дідів-попередників роду. Коли з'явилось християнство, такі обряди не зникли, але дещо змінились, саме тому важко прослідкувати, які традиції були язичницькими, а які додались з часом.

Та навіть християни зараз мають схожий пам'ятний день, коли вшановуються усі померлі.

День мертвих святкують у Мексиці та в деяких іспаномовних країнах якраз 1-2 листопада. Це доволі дивне свято. Адже воно начебто пов'язане з католицьким Днем всіх святих, але от вівтарі, збудовані на честь померлих, прикрашають фігурками черепів (хоч і доволі милих, зроблених з цукру). Здавалося б, якось теж не надто по-християнськи. Але це там не засуджують. Ті, хто відзначає це свято, вірять, що саме в цей день душі померлих відвідують своїх живих родичів, тому живі йдуть на цвинтар з улюбленими стравами і напоями "гостей з потойбіччя".


День усіх святих – християнське свято, під час якого віряни вшановують всіх церковних святих. Його відзначають 1 листопада і вважають одним з найважливіших у календарі. Кажуть, що дата була обрана не випадково, а саме через кельтський Савин. Першопрохідцями, що почали святкувати День всіх святих, були ірландці та англійці (від яких фактично і походить Гелловін). Вважається, що язичницькі традиції, яким не було місця у християнському святі, на кшталт перевдягання і задобрення нечистої сили солодощами, втілились у Гелловіні, який відзначають напередодні.


Але повернімося до кельтів. Вони вважали, що, окрім душ померлих, на землю цього дня може потрапити і різна нечисть: домовики, відьми, бісенята й інші бешкетники (які є і в українських древніх віруваннях також!). Відповідно маскування було всього лиш спробою обдурити злих духів. Люди вірили в те, що відьми, злі феї та мерці можуть викрасти їхніх дітей, тому перевдягали малечу у страхітливі костюми, аби збити з пантелику нечисть. А ще від потойбічних сил намагались відкупитись, насипавши повну торбу ласощів та смаколиків. Мабуть, про це дізнались малі бешкетники і вирішили скористатись ситуацією на власну користь ;)


А перевдягання і в нашій культурі є. Щоправда, українська молодь змінює образ взимку: на Різдво чи під час Маланки. З Різдвом і так все зрозуміло: ходить переодягнений вертеп та й співає колядок. Щоправда, окрім чортеняти, негативних персонажів там не так багато. Та давайте не будемо забувати, що й на Гелловін дехто принцесами та тваринками наряджається.



А от Маланка – "міні-карнавал" з переодяганнями та гучними забавами, який відбувається в ніч на 14 січня, або на Старий новий рік. Зазвичай учасники дійства одягаються персонажами вертепу, козаками, циганчатами, тваринами та фольклорними персонажами. Традиційними героями залишаються баба Маланка та дід Василь. Сьогодні до них додались і сучасні персонажі. Щоправда, ця традиція теж не дуже розповсюджена в Україні. А якщо ви таки хочете відчути справжній дух святкування, завітайте на зимовий карнавал "Маланія", що відбувається у Тернопільській області. Це одне з найгучніших гулянь у цей день.


Повернімось до Гелловіну. Є теорія, що це святкування має християнське підґрунтя. Точніше не свято, а сама назва. Люди спочатку називали цей день Allhallowmas, (the mass of all Hallows – меса Всіх святих), відповідно вечір напередодні назвали All Hallows Eve – передвечір'я усіх святих. З плином часу назва модифікувалась у знайомий нам Гелловін.

Незмінним і найвідомішим символом Гелловіну є так званий Ліхтар Джека. Ви його знаєте – гарбуз із вирізаним обличчям і сяючими оченятами. З ним пов'язана не менш цікава легенда. Розповідають, що жив колись в Ірландії коваль на ймення Джек – пияк і скнара. Однак хитрому парубкові вдалось двічі обдурити диявола і вторгувати собі кілька років життя. Коли ж таки прийшов його час, Небеса не бажали прийняти Джека, а через договір з Дияволом до пекла він потрапити також не міг. Душі чоловіка довелось блукати землею. Наостанок Джек одержав тільки дві розпечені вуглинки, які помістив у гарбуз замість ліхтаря. Одні кажуть, що цей подарунок дали йому Небеса, аби він міг відлякувати Диявола. Інші стверджують, що це був останній дарунок з пекла, який мав освітлювати йому шлях у вічній темряві. У будь-якому випадку цей специфічний ліхтарик використовують для тих же цілей, що й перевдягання – захист від нечисті.



Що ж, підіб'ємо підсумки. Першими цей день почали святкувати кельти. Християни, намагаючись викорінити язичницькі звичаї, спробували замінити одне святкування іншим. Та, незважаючи на всі намагання церкви, люди не захотіли відмовитись від своїх древніх традицій. Хоча це не перший такий випадок, адже і в наших віруваннях християнські традиції тісно переплелись з язичницькими обрядами. Ми вже й частенько відділити одне від іншого не можемо.

Зрозуміло, що більшість людей негативно сприймають той момент, що в їхній культуру раптом просочується щось нове і невідоме. Але більшість одразу починає захищатись тим, що це свято диявольське. Що ж, можливо, коріння у нього таки й не християнське, та наші прадіди теж своїх богів мали. Ми можемо, звичайно, не сприймати їхні погляди на життя, але ж все одно поважаємо і шануємо їх, то чим відрізняються предки іншого народу?!


З іншого боку, це один день в році, коли молоді люди можуть дозволити собі побешкетувати, "перейти на бік зла" і просто повеселитись. Це ж не означає, що в їхній свідомості щось зміниться і вони залишаться такими назавжди. Хіба ж не так?

Можливо, з точки зору християнства, нам важко зрозуміти мотиви святкування такого чудернацького дня. Однак це теж частина всесвітньої культури, всесвітньої спадщини. Та й що поганого, якщо завдяки таким святам діти можуть повеселитись, а молодь – розважитись? Головне — навчитися усе правильно сприймати і вміти вчасно зупинитись ;)

Веселого вам Гелловіну!

ТОП-10 ОСІННІХ КНИГ ДЛЯ ЧИТАННЯ

Осінь – найкнижковіша пора року. Саме що восени хочеться відпочивати саме так: загорнувшись у щось тепле та зручне, взявши в руки горнятко запашної кави і з доброю, цікавою чи настроєвою книжкою.
Відтак, Tvoemisto.tv уклало список 10 книг, які, на наш погляд, якнайкраще підходять для читання восени – вони або стосуються осені або ж найкраще підходять під осінній настрій. Від меланхолійної та романтичної прози до захоплюючих детективних історій та моторошних розповідей – на будь-який смак та вік.

1. О. Генрі «Останній листок».

Прониклива новела американця О. Генрі нікого не залишить байдужим. Історія про молоду художницю, яка смертельно хвора. Її єдина розрада – дивитись на те, як за вікном опадає листя з плюща. Дівчина переконана, що як тільки впаде останній листок – вона помре... Надзвичайно сумна історія про дружбу, талант і самопожертву.






2. Дзвінка Матіяш «Реквієм для листопаду»

Дуже незвична книга сучасної української авторки. «Реквієм для листопаду» – це твір, який зовсім необов’язково читати спочатку. Це – розлога медитація, потік думок, інтимних історій, які переплітаються між собою. Одна з них – це історія Дарини, її болю, пам'яті, спроби відшукати своє місці у світі.





3. Рей Бредбері «Напередодні Дня всіх святих» («Хеловінське дерево»).

Такого дерева ви не бачили ніколи в житті! Воно сягає небес і ростуть на ньому гарбузи всіх форм, розмірів та кольорів. Біля цього дерева ви зустрінете дивного пана на ім’я містер Смерч, який запрошує вас в чудесну подорож, з якої ви повернетесь зовсім іншою людиною. Якщо, звісно, повернетесь! Ця повість призначена для підлітків, однак вона буде цікавою і дорослим – її атмосферність, затишність, філософськість у роздумах про те, що таке життя і смерть.



4. Роджер Желязни «Ніч у самотньому жовтні».

Надзвичайно цікава та нешаблонна історія. Головний герой книги – сторожовий пес Снафф є охоронцем і провідником загадкового світу, населеного містичними створіннями, створеними майстрами літератури – Едгаром Аланом По, Артуром Конан Дойлем, Мері Шеллі, Бремом Стокером, Говардом Лавкрафтом та іншими. Увесь твір – це гра, що складається з 31 етапу – 31 дня жовтня. Доживете до 31-го ­– виграш ваш!



5. Гао Сінцзянь «Осінні квіти»

Коротка і дуже сумна історія одного з найвизначніших східних авторів сучасності, нобелівського лауреата Гао Сінцзяня. Історія про любов, дружбу, спогади, осінь, щастя і дощ. Написана із властивою східним авторам душевністю та філософією. Що таке 50 років – рубіж, за яким старість? Чи час підводити підсумки, робити висновки про прожите життя, згадувати. Зокрема, про кохання. Осінні квіти – найяскравіші, найароматніші, найстійкіші, бо ж останні.



6. Туве Янссон «В кінці листопада».

Цей твір знаменитої дитячої письменниці, як жоден інший наповнений відголосками дощу, шарудінням листя, подихом осені. Це не зовсім дитяча історія, а скоріш доросла, бо в ній йдеться про зовсім недитячі почуття самотності, взаємодопомоги і підтримки.

Коли всім хочеться сонця і позитиву, вони йдуть до гостинних мумі-тролів, але що робити, якщо прийшовши в гості ви розумієте, що господарів немає? Звісно, чекати, а водночас намагатись потоваришувати таким різним і водночас непростим створінням.

7. Єнс Крістіан Грендаль «Мовчання у жовтні»

Це – роман одного із найпопулярніших авторів сучасної Данії. «Мовчання у жовтні» справжній прозовий шедевр, який можна смакувати, розбираючи на шматочки. Роман – це монолог одного героя. Тут немає нікого, хто допоміг би нам побачити ситуацію зі сторони, або ж порушити плин його спогадів та роздумів. На початку жовтня дружина головного героя їде у подорож, нічого йому не пояснивши. Чоловік у роздумах і згадує про своє життя, батьків, перше кохання, знайомство з дружиною, коханкою і багато іншого.



8. Надійка Гребіш «Теплі історії до кави» та «Теплі історії до шоколаду»

Коли як не восени пити запашну каву і шоколад? А до них неодмінно підійдуть теплі історії від молодої української письменниці. Це історії про почуття й настрої, сумніви й рішення, далеку дорогу й затишний дім, чужі міста й близьких людей, солодкий шоколад і терпкувато-гірку каву. У них немає однозначних висновків і незмінних рецептів, а є пошуки та віра в імпровізацію. Є любов і сміливість, крихта суму й багато радості, чимало мрій і не менше спогадів.

Герої цих історій - прості жителі звичайних містечок, загублені, знайдені, закохані, замислені, умільці надихати й такі, що за клапоть натхнення готові поділитися останньою філіжанкою кави - хоча, що тут казати, вони готові ділитися своєю кавою й просто так. Вони щирі й справжні: пестять своїх котів, їздять на велосипедах, приймають гостей, печуть пиріжки й відсилають листівки, слухають вуличних музикантів і малюють маршрути на поторсаних картах. А ще у кожного з них є старі, улюблені горнятка, на дні яких і збереглися ці історії.

9. Джоан Харріс «Ожинове вино».

Книга, яка створює хороший настрій і додає легкості на душі. Її дія відбувається в невеликому містечку Ланскне. Англійський прозаїк на ім’я Джей Макінтош випадково знаходить декілька пляшок вина, які дивом збереглися з минулих часів. Скуштувавши чарівного напою, чоловік кидає все і кардинально змінює своє життя. Це книга про спокійне та затишне провінційне життя, від неї віє ностальгією та легким смутком, однак володіє вона, без сумніву, магічною силою.



10. Наталка та Олександр Шевченки «Кривава осінь в місті Лева»

Ну і куди ж без детектива? На цей раз у жанрі «джіалло». У романі літературного подружжя Наталки та Олександра Шевченків витримані всі канони жанру — в ньому є і карколомна детективна інтрига, і сумнозвісний вбивця на прізвисько Окозбирач, і сюрреалістичні картини його жорстоких вбивств, божевільня, безумні гонитви, а ще — загадкові вулички стародавнього Львова…

Загадка від художника

Художник Джеймс Крістенсен обожнює химерні казкові сюжети з безліччю персонажів. На цій картині, приміром, зашифровані різні герої європейських казок. Придивіться і знайдіть їх усіх

Бібліознайомство

Осінь - це час, коли особливо приємно влаштуватися з кухлем чаю і цікавою книжкою. Саме про це ми говорили з нашими молодшими гімназистами під час нашого бібліознайомства. П'ятикласники з таким захватом розповідали про свої улюблені книжки, що навіть дорослим захотілось перечитати свої улюблені дитячі книжки
#деньубібліотеці

Рідне місто, зі святом!

День міста Миколаїв святкують у 2 суботу вересня. Програма урочистих заходів включає ряд традиційних, і, разом з тим, унікальних подій в цей день. Місту завжди є чим приємно здивувати не тільки його жителів, але і гостей. Ніхто не залишиться без яскравих вражень.
Так вже сталося, що День народження міста Миколаєва збігається з Днем фізичної культури і спорту України. Це неодмінно позначиться на святковій програмі. Вона також включає великий святковий концерт на Соборній площі, куди приїдуть зірки і популярні виконавці. Він, як правило, проходить ввечері. А в середині дня там відбудеться урочисте відкриття святкування Дня міста. Свято розпочинається на вулиці Набережній, території розваг і відпочинку, де будуть змагатися юні рибалки. Треба враховувати, що Миколаїв - місто на воді, і без усіляких водних шоу тут не обходиться. На всіх чекає приємне проведення часу, виставки, ярмарки, презентації, розважально-ігрові програми, фестиваль і паради, буде працювати дитяче розважальний містечко в парковій зоні. Світ театру відкриє свої двері. Вечір прикрасять святкові феєрверки. З повною програмою заходів завжди можна ознайомитися на офіційному міському порталі.
Місто Миколаїв - обласний центр Миколаївської області у південній частині України. Він розташований в місці злиття річок Південний Буг та Інгул і знаходиться в 80-ти кілометрах від Чорного моря. Один з астероїдів, відкритий Кримської астрофізичної обсерваторією, названий на честь міста.
Перші відомі поселення на теренах сучасної Миколаївської області з’явилися на берегах річок Південний Буг та Інгул (у середній течії) наприкінці пізнього палеоліту (близько 20 тис. років тому).
В добу пізньої бронзи (XII—VIII ст. до н. е.) на місці сучасного Миколаєва вже було величезне як на ті часи місто, що не поступалося розмірами навіть легендарній Трої.
За однією з версій, місто отримало свою назву на згадку про здобуту в 1788 році російськими військами перемозі - взяття турецької фортеці Очаків у день святого Миколая, покровителя моряків. Назва міста згадується в ордері № 1065 полковнику Михайлу Фалєєву від 27 серпня 1789 року «Фаберову дачу іменувати Спаське, а Вітовку - Богоявленське, нову верф на Інгулі - місто Миколаїв ...»
Міста обласного значення Миколаївської області: м. Вознесенськ, м. Очаків, м. Первомайськ, м. Южноукраїнськ.
Міста районного значення Миколаївської області: м. Баштанка, м. Нова Одеса, м. Новий Буг, м. Снігурівка.
В 2019 році День міста Миколаїв припадає на 14 вересня.

1 вересня – День знань: історія свята

Радянські школярі також починали вчитися 1 вересня – дата була обрана урядом СРСР в 1935 році. До 1984 року цей день був навчальним, але після прийняття указу "Про оголошення 1 вересня всенародним святом – Днем знань" в перший день осені в школах проводили тільки урочисті заходи.

День знань був офіційно затверджений указом Президії Верховної Ради СРСР № 3018-Х "Про святкові і пам'ятні дні" 1. жовтня 1980 року. На законодавчому рівні України День знань офіційно встановлений 13 травня 1999 року.


Біля витоків сучасного святкування цього дня був радянський педагог Федір Брюховецький. Його називають автором традиції проведення урочистих лінійок в честь першого і останнього дзвоника.

1 вересня: традиції і звичаї свята
Зараз День знань традиційно відзначають в Росії, Вірменії, Казахстані, Молдові, Туркменістані, Україні, Німеччині та Канаді.

Сучасні першокласники 1 вересня приходять на урочисту лінійку все частіше в традиційних українських вишиванках, звучить гімн України, дзвенить дзвіночок, і діти вирушають на свій перший урок.

У середніх спеціальних і вищих навчальних закладах, як правило, обходяться без лінійок (для першокурсників проводиться урочисте зібрання, але учні старших курсів навчаються).

День космонавтики

Сьогодні відзначається Всесвітній день авіації та космонавтики.
Свято відзначається за рішенням Міжнародної авіаційної федерації. 12 квітня 1961 року громадянин СРСР Юрій Гагарін на космічному кораблі «Восток» вперше у світі здійснив орбітальний політ навколо Землі, відкривши еру пілотуємих космічних польотів.

Цього ж дня світова громадськість відзначає і Міжнародний день польоту людини в космос. Рішення було ухвалене 7 квітня 2011 року на 65–ій сесії Генеральної Асамблеї ООН і було присвячено 50-й річниці першого польоту людини в космос.

В Україні сьогодні професійне свято тих, хто є дотичним до космонавтики – День працівників ракетно-космічної галузі України. Свято встановлене згідно з Указом Президента від 13 березня 1997 року.

Свого часу українські науковці зробили величезний внесок у розвиток радянської космонавтики, що дозволило СРСР бути провідною космічною державою. Численні українські наукові установи, конструкторські бюро, промислові підприємства були причетні до багатьох найважливіших космічних перемог СРСР – від перших польотів у космос до створення й запуску космічного ракетного комплексу «Енергія-Буран».

Читайте також: Маск показав багаторазову ракету для польоту на Марс
Донедавна Україна входила в топ-п’ятірку країн за кількістю космічних запусків, але нині, переважно через брак коштів, втрачає раніше завойовані позиції. Наразі пріоритетним напрямком української космонавтики є міжнародна співпраця, участь у реалізації міжнародних проектів.

Дитяча книга - це потрібно!


Багіра, чорна пантера з казки про Мауглі, в англійському оригінальному варіанті - чоловічої статі, це «він», а американські діти впевнені, що історія Еллі, Опудала, Залізного Дроворуба і Сміливого Лева закінчується з відльотом Гудвіна додому і поверненням Еллі в Канзас.
Цікаво, що свою першу книгу «Гаррі Поттер і філософський камінь» Джоан Роулінг закінчила в 1995 році. Літературний агент, який погодився її представляти, посилав рукопис у 12 видавництв, але всюди її відхилили. Тільки через рік рукопис був прийнятий маленьким лондонським видавництвом Bloomsbury, хоча його головний редактор навіть після схвалення книги був упевнений, що Роулінг не заробить багато на дитячих книгах, і радив ій знайти постійну роботу.


Дитячі книги - це не тільки література, коли всім смішно, кумедно або забавно, і не коли все просто і наочно, яскраво і привертає увагу, а коли за допомогою художніх образів, зрозумілих дітям, розповідається про життя, тобто в правильній дитячій літературі перед нами, перш за все, постає яскрава картина світу в різних життєвих ситуаціях.
Починаючи з 1967 року з ініціативи і за рішенням Міжнародної ради з дитячої книги (IBBУ) 2 квітня, в день народження великого казкаря Ганса Крістіана Андерсена, весь світ відзначає Міжнародний день дитячої книги, підкреслюючи тим самим важливу роль дитячої книги у формуванні духовного і інтелектуального обличчя нових поколінь Землі.

Ганс Християн Андерсен народився 2 квітня 1805 року в маленькому містечку Оденсе, розташованому на одному з датських острівців - Фіонсе. Він був неперевершеним казкарем, проте Андерсен не писав тільки для дітей. Він хотів, щоб його казки читали і дорослі. Ганс Християн Андерсен злився, коли його називали дитячим казкарем і говорив, що пише казки як для дітей, так і для дорослих. З цієї ж причини він наказав, щоб на його пам’ятнику, де спочатку казкаря повинні були оточувати діти, не було жодної дитини.
Нещодавно в Данії була виявлена невідома досі казка Андерсена під назвою «Сальна свічка». Рукопис був знайдений серед паперів в архіві датського міста Оденсе місцевим істориком. Фахівці підтвердили справжність роботи, яка, можливо, була написана відомим казкарем ще в шкільні роки.
Всім відомо, що за радянських часів було дуже складно отримати доступ до релігійної літератури в СРСР. Корній Чуковський в 1960-х роках запросив дозвіл на випуск біблійних переказів, адаптованих для дітей відомими письменниками та літераторами під своєю редакцією. Проект дозволили із застереженням: у книзі не повинні згадуватися Бог та євреї, тому для Бога придумали псевдонім «Чарівник Яхве». Незважаючи на це, весь тираж книги «Вавилонська вежа та інші стародавні легенди», випущеної видавництвом «Дитяча література» в 1968 році, було знищено, а заново надрукували книгу тільки в 1990 році.

Падлет до Місячника дитячої книги

Зроблено в Padlet

Перший день весни!


Гарні звичаї: свято «Мерцішор» — свято весни!
Символом весни та пробудження природи в Молдові, Румунії, а також в населених молдаванами та румунами селах української частини Північної Бессарабії та Буковини здавна вважалося свято «Мерцішор» (молд. та рум. – Mărţişor від молд. та рум. martie, мартіє — «март — березень). Його символізують червоно-білі бутоньєрки, що мають назву, співзвучну цьому весінньому святу. Вони виконані з вишуканою майстерністю народних умільців, їх заведено дарувати одне-одному в перший день березня. Разом зі стародавнім червоно-білим символом в кожен молдавський будинок входить життєстверджуюча сила природи, оберіг надії, любові й здійснення мрій. Мабуть варто відзначити, що дещо подібне свято — «мартениця», існує також у болгар, східних сербів і північних греків.

Саме завдяки цьому звичаю, незважаючи на бурхливі й безперервні «політичні буревії», а також всупереч фінансово-економічним і соціально-політичним катаклізмам, в цей день, 1 березня в Молдові, як то кажуть – «нормальні люди», про політику не говорять.




А ще це день котиків!

21 лютого - день рідної мови


Цікаві факти про українську мову

1. Сучасна українська мова має близько 256 тисяч слів.

2. За лексичним запасом найбільш близькою до української мови є білоруська – 84% спільної лексики, далі йдуть польська і сербська (70% і 68% відповідно) і лише потім – російська (62%). До речі, якщо порівнювати фонетику й граматику, то українська має від 22 до 29 спільних рис з білоруською, чеською, словацькою й польською мовами, а з російською тільки 11.

3. В українській мові, на відміну від решти східнослов'янських мов, іменник має 7 відмінків, один з яких – кличний.

4. 448 р. візантійський історик Пріск Панійський, перебуваючи в таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України, записав слова "мед" і "страва". Це була перша згадка українських слів.

5. Українську мову в різні історичні періоди називали по-різному: про́ста, руська, русинська, козацька тощо. Історично найуживанішою назвою української мови до середини XIX ст. була назва "руська мова".

6. В українській мові найбільша кількість слів починається на літеру "П".

7. Найменш уживаною літерою українського алфавіту є літера "Ф".

8. В українській мові безліч синонімів. Наприклад, слово "горизонт" має 12 синонімів: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид.

9. Назви всіх дитинчат тварин є іменниками середнього роду: теля, котеня, жабеня.

10. Українська мова багата на зменшувальні форми. Зменшувальну форму має навіть слово "вороги" – "вороженьки".

За різними даними, українська мова займає 25 або 32 місце за кількістю носіїв серед найпоширеніших мов у світі. Для 36-37,5 мільйонів осіб українська мова є рідною. Загалом у світі 41-45 мільйонів осіб володіють українською.

Нагадаємо, "Мова – ДНК нації" – волонтерський освітній проект для всіх охочих вдосконалювати свої знання української мови.

(с) Ольга Дегтяренко.

Так виглядає народження зірки

Звезда родилась! «Хаббл» сфотографировал объекты Хербига-Аро

Космический телескоп «Хаббл» заснял неопровержимые доказательства рождения новой звезды — объекты Хербига-Аро, которые получили номера от 7 по 11 (HH 7–11). Эти пять объектов вверху в центре изображения расположены в NGC 1333, отражательной туманности, полной газа и пыли, которая находится в тысяче световых лет от Земли.

Яркие пятна туманности около новорожденных звезд, объекты Хербига-Аро, такие как HH 7–11, не стоят на месте. Двигаясь от звезды, которая создала их, со скоростью до 240 тысяч км/ч, они исчезают в небытии за несколько десятков тысяч лет. Молодая звезда, которая была источником HH 7–11, называется SVS 13, и все 5 объектов движутся влево и вверх от нее. Сейчас расстояние между HH 7 и SVS 13 почти в 20 тысяч раз больше расстояния между Землей и Солнцем.

Объекты Хербига-Аро формируются, когда потоки ионизирующего газа, выброшенного молодой звездой, сталкиваются с соседними облаками газа и пыли на высокой скорости. Объекты Хербига-Аро на этом изображении — не исключение. Они были сформированы, когда потоки газа от новорожденной звезды SVS 13 столкнулись с окружающими облаками. Эти столкновения создали пять ярких пятен света в отражательной туманности.

фото: Хаббл, NASA

Не одним святим Валентином!

14 лютого – Міжнародний день дарування книжок! Це свято з’явилося завдяки американці Еммі Бродмур –засновниці сайту дитячої книги. На його започаткування жінку надихнуло запитання її маленького сина про те, чому немає спеціального дня, аби люди дарували одне одному книги. Чудово, що тепер такий день існує на втіху всім-всім людям, закоханим у читання!
Зі святом, книголюби!

Памятники Жюлю Верну

Памятники Жюлю Верну




В ХІХ веке появились самолеты, акваланги, видеофоны и космический корабль, а также полеты в космос и электрический двигатель…
Где появились?
Конечно в романах, рассказах и повестях знаменитого французского писателя Жюля Верна!
Он мечтал о море и путешествиях, и смог побывать не только в самых отдаленных уголках земли, но также внутри нее и даже на Луне.
Он мечтал заниматься литературой, и стал не просто знаменитым писателем, а одним из самых издаваемых авторов за всю историю.
Его книги переведены практически на все языки мира.
Он долго искал свой путь в литературе, а потом придумал новый жанр на стыке науки и приключений.
Не случайно этому великому классику приключенческой литературы созданы памятники и скульптуры во многих городах и странах. Нерукотворный памятник – это прекрасно, а если к нему полагается ещё и рукотворный, да к тому же талантливо сделанный, о таком писателю только мечтать.